Меню: Особистості - М; Етнографи; Історики, краєзнавці 
 Версія для друку   На головну

Милорадович Василь Петрович — Милорадович Василий Петрович — (1/13.01.1846, с. Токарі Лубенського повіту, тепер Лохвицького району — 1911, с. Литвяки поблизу Лубен) — фольклорист, етнограф, дійсний член ПВАК.

Походив з відомого старшинсько-шляхетського роду. Закінчив юридичний факультет Харківського універститету (1869 р.). Працював у судових органах у Полтаві, 15 років (1875—1890 рр.) був мировим суддею в Лубенському повіті. Опублікував ряд праць з історії і народної культури Лубенщини. Одним з перших зібрав і видав «строківські» й «табашні» пісні заробітчан.

Білоусько О. А, Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
 Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 233

Милорадович Василь Петрович (13.01.1846 — 1911)

Народився в селі Токарях, на Лохвиччині. Дитинство минуло на хуторі Пручаях біля села Сокиринців Прилуцького повіту. Після закінчення в 1869 році Харківського університету кандидатом права деякий час працював помічником присяжного повіреного у Полтавському окружному суді, а потім до 1890 року, коли вийшов у відставку,— мировим суддею Лубенського повіту. Про доброзичливість і спічутливе ставлення до нелегкої долі сільських трударів свідчить письмова подяка, яку Василеві Петровичу вручили жителі села Лукім’я в час виходу у відставку. Заняття судовими справами допомогло йому глибше вивчити народний побут. З виходом у відставку Милорадович повністю віддався етнографії та фольклористиці. На основі місцевих природних і антропологічних даних дослідник пояснив значну частину мікротопонімії історичної Лубенщини. 1903 року його обрано почесним членом Полтавської ученої Архівної комісії. Останні роки жив у селі Литвяках, де й похований.

Свою першу етнографічну працю під назвою «Весільні пісні в Лубенському повіті» опублікував за підписом «В. М.» у журналі «Киевская старина» в 1890 році. Повністю вперше підписав своє прізвище в «Полтавских губернских ведомостях» під розвідкою «Різдвяні свята в північній частині Лубенського повіту» (окремо надрукована 1893 року в Полтаві). Вже в цей час професор М. Сумцов відзначив «величезний освітній ценз» В. П. Милорадовича і його «добре особисте знайомство з народом».

Милорадович опублікував більше 20 дослідницьких праць (переважно в журналі «Киевская старина»), серед них: «Снітинська старовина» (1897), «До питання про колонізацію Посулля в XVI і XVII ст. ст.», «Замітки про малоросійську демонологію» (1899), «Народна медицина в Лубенському повіті» (1900), «Лісова Лубенщина» (1900), «Українська відьма» (1901), «Життя-буття лубенського селянина» (1902 — 1904; окремо ця праця вийшла 1904 року, 310 с), «Степова Лубенщина» (1903) та ін. У 1897 році в Харкові вийшла книга Милорадовича «Народні обряди і пісні Лубенського повіту Полтавської губернії, записані в 1888 — 1895 роках».

В. П. Милорадович першим на Полтавщині почав записувати робітничий і наймитський фольклор і опублікував чимало його зразків, зібравши їх у книзі «Робітничі пісні Лубенського повіту» (1895). «Робітничими» автор називав «строківські», «табашні» пісні місцевих селян-заробітчан, які посезонно працювали на тютюнових плантаціях. Пісні подано разом з описом побуту робітників. Цікава й інша праця дослідника — «Прощання рекрута і рекрутські пісні в Лубенському повіті» (1897). Тут описано проводи, наведено вислови при прощанні з новобранцем.

У 1899 році Російське географічне товариство присудило Милорадовичу срібну медаль за збірку казок Полтавської губернії, які були опубліковані в «Трудах» Полтавської архівної комісії (вип. 8, 9, 11). Крім збирацько-публікаторської діяльності, Василь Петрович займався й теоретичними проблемами, питаннями літературно-фрльклорних взаємин. З цього погляду цікавий його аналіз творів М. В. Гоголя «Зачароване місце» та «Вій». Він не погодився з думкою М. Сумцова, котрий дивився на «Вія» як на переробку «народної казки про смерть відьми».

В. П. Милорадович виступав також як поет і перекладач, друкуючи свої твори в журналах і збірниках «Літературно-науковий вісник», «Нова громада», «Розвага», «Українська муза» (протягом 1900 — 1909).

Спадщина дослідника і досі має значну наукову вартість, її використовують сучасні дослідники.

http://www.pollitra.pi.net.ua

Милорадович Василь Петрович (13.01.1846, Токарі Лохвицького пов. Полтав. губ. – 1911, Литвяки Полтав. губ.) – укр. фольклорист, етнограф, історик. Походив зі старого старшинського та дворянського роду.

Закінчив юр. ф-т Харківського ун-ту (1869). Працював спершу помічником присяжного повіреного у Полтавському окружному суді. Пізніше – мировий суддя на Лубенщині. Нагороджений срібною медаллю Російського географічного т-ва за збірку казок. Збирав етнографічні та фольклористичні матеріали, які передав Харківському іст.-філол. т-ву. Друкувався в “Сборнике Харьковского историко-филологического общества”, “Літературно-науковому віснику”, “Полтавских губернских ведомостях”, “Одесских новостях”. Автор ряду праць з фольклористики та етнографії, зокрема студій, присвячених матеріальній культурі Полтавщини та робітничому фольклору, а також перекладів творів Г. Гейне, А. Майкова та ін. поетів.

Тв.: Рабочие песни Лубенского уезда, собранные в 1890-1893 г. // Киевская старина. – 1895. – №10; Историческая песня (о борьбе казачества с Поляками) // Там само. – 1895. – №11; К вопросу об источниках “Вия” // Там само. – 1896. – №9; Сказки о жабах // Там само. – 1896. – №11; Народные обряды и песни Лубенского уезда Полтавской губернии, записанные в 1888-1895 гг. – Харьков, 1897; Прощание рекрута и рекрутские песни в Лубенском уезде, Полтавской губернии // Киевская старина. – 1897. – №7/8; Снетинская старина // Там само. – 1897. – №9; Этнографический элемент в повести Гоголя “Заколдованное место” // Там само. – 1897. – №9; Заметки о малорусской демонологии // Там само. – 1899. – №8-9; Вариант песни про голоту // Там само. – 1900. – №9; Варианты песни о девице-воине // Там само. – 1900. – №5; Лесная Лубенщина // Там само. – 1900. – № 9; Народная медицина в Лубенском уезде Полтавской губ. // Там само. – 1900. – №1-3, 5-8; Украинская ведьма (очерк) // Там само. – 1901. – №2; Житье бытье Лубенского крестьянина // Там само. – 1902. – №4, 6, 10; 1903. – №2-3, 7-8; 1904. – №5-6; Малорусские народные поверья и рассказы о пятнице // Там само. – 1902. – №5; Средняя Лубенщина // Там само. – 1903. – №9-12; Степная Лубенщина // Там само. – 1903. – №2-4; Казки і оповідання, записані в Лубенщині. – Полтава, 1913.

Літ.: Горленко В.Ф. В.П.Милорадович (До 120-річчя з дня народження) // Народна творчість та етнографія. – 1966. – №2; Ротач П. Дослідник-народознавець з Полтавщини ( До 150-річчя від дня народження видатного укр. фольклористика і етнографа В.П.Милорадовича) // Гол о с України. – 1996. – 16 берез.

Олексій Ясь

Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник /
Серія "Українські історики". — Київ: Інститут історії України
  НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — 382 с. Стор.254-255

Інститут історії України НАН України

Посилання на сторінку/ссылка на страницу: