У 1904—1907 рр. перебував за кордоном, там одержав вищу освіту. В 1911—1917 рр. служив у Полтавській земській управі. Після Лютневої революції 1917 р. — активний діяч РСДРП(б). Ініціатор видання в Полтаві першої більшовицької газети «Молот» і її редактор. Член міської управи і виконкому Полтавської ради робітничих і солдатських депутатів. Після встановлення в Полтаві радянської влади — губернський комісар фінансових справ. У 1918 р., відступаючи перед німцями, виїхав до Саратова. Там на поч. 1919 р. разом із В. Шахраєм видав книгу «До хвилі. Що діється в Україні і з Україною», де висловив погляди, відмінні від позиції верхівки КП(б)У. За це був виключений з партії. Повернувшись до Полтави у 1919 р., був комісаром комунального господарства. Згодом перебував на керівній роботі в Донбасі, зокрема, очолював «Донбасторг». В 1922—1923 рр. працював в ЦК КП(б)У. В 1924 р. очолив ЦСУ України. Остання посада — начальник управління обліку і звітності Комітету заготівель при РНК СРСР. У 1937 р. заарештований за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі й розстріляний. Похований на Донському цвинтарі в Москві.

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.
  Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.19