Василь Лукич Лукашевич
|
|
Меню: Особистості - Л;
Громадські діячі;
Політичні діячі;
Декабристи;
Масони |
|
Лукашевич Василь Лукич — Лукашевич Василий Лукич — (1783 — 16.10.1866) — громадсько-політичний діяч, організатор і керівник Малоросійського таємного товариства, ідеолог патріотичного руху. Походив з козацько-старшинського роду на Переяславщині. З 1798 р. виховувався у Пажеському корпусі в Петербурзі, у 1803 — 1804 рр. служив перекладачем у Колегії закордонних справ, з 1805 р. — у міністерстві внутрішніх справ. У 1809 р. вийшов у відставку і оселився в родовому маєтку у Борисполі (тепер Київської обл.). Користувався великим авторитетом серед полтавського шляхетства. Протягом шести трьохліть поспіль (1809 — 1826 рр.) обирався переяславським повітовим маршалом, вислужив чин статського радника. В 1818 р. входив до полтавської масонської ложі «Любов до істини», одночасно був членом київської масонської ложі «З'єднані Слов'яни». Виявивши себе активним поборником національної ідеї, організував Малоросійське таємне товариство — першу організацію, що поставила за мету політичну незалежність України. Написав «Катехізис автономіста», який на запит: «Де зійшло сонце?» — відповідав: «У Чигирині». В лютому 1826 р. був заарештований і ув'язнений у Петропавлівській фортеці. Під час слідства рішуче заперечував існування Малоросійського товариства, а свою участь у масонській діяльності пояснював захопленням містикою. За відсутністю доказів був незабаром звільнений, але назавжди конфінований (поселений під наглядом) у своєму маєтку в Борисполі, де й помер. Деякі історики називають В. Лукашевича серед гіпотетичних авторів «Історії Русів». Білоусько О.
А.,
Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
Посилання на сторінку/ссылка на страницу:
|