Лазуренко
Степан
(28.12.1892,
м-ко Гадяч - 27.02.1969, Детройт, США) —
військовий діяч, полковник Армії УНР.
Народився
в козацькій родині. Закінчив Гадяцьку
гімназію. Деякий час навчався на
учительських курсах губернського земства в
Полтаві. З початком Першої світової війни
добровольцем пішов на фронт. Після
кількамісячного навчання в офіцерській
школі в Петергофі перебував на передовій.
Воював на Південно-Західному фронті. За
виявлені в боях хоробрість і відвагу
нагороджений золотою зброєю і
Георгіївським хрестом. Лютневу революцію
штабс-капітан С. Лазуренко зустрів у
Саратові, де перебував у відрядженні.
Повернувшись
на Україну, взяв активну участь у творенні
національного війська. Був одним із
засновників Богданівського полку (травень
1917 р.). Після розформування частини служив
курінним у Дорошенківському полку
Запорозької дивізії. Бився з червоними
військами під Кругами. В березні 1918 р. брав
участь в боях проти більшовиків на
території Полтавщини. Після того, як у
Полтаві Запорозька дивізія була розгорнута
в корпус, а Богданівський курінь — в полк,
командував другим куренем богданівців.
Взимку 1918—1919 рр. захищав від більшовиків
північно-східні рубежі України. Вирвавшись
із оточення біля Лозової, провів поріділі
частини через місцевості, контрольовані
махновцями, на Правобережжя Дніпра. У 1919 р.
очолив Богданівський полк, воював проти
білогвардійців і червоних. Внаслідок
виснажливих переходів двічі захворював на
тиф. У листопаді 1919 р., при відході
Українського війська за Збруч, був
залишений у лікарні м. Ярмолинці з
обмороженими ногами, у тифозній гарячці.
Дивом виживши, якийсь час переховувався, а
потім виїхав за кордон. Мешкав у
Чехословаччині й Німеччині. В 1950 р.
перебрався до США. Брав активну участь у
громадському житті української діаспори,
співробітничав з часописами «Тризуб», «Прометей».
Залишив спогади про рідний Богданівський
полк, зустрічі й розмови з Симоном Петлюрою
(«Тризуб», 1962—1967 pp.). Останній притулок
знайшов на відомому українському цвинтарі
Бавнд-Брук поблизу Нью-Йорка. Син Сергій
живе в Детройті. В серпні 1995 р. із донькою
Ольгою відвідав батьківський край.
Білоусько
О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.
Новітня історія Полтавщини (І
половина ХХ ст.). Стор.67
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
|