Меню: Особистості - Ж; Релігійні діячі; Єпископи 
 Версія для друку   На головну

Жевченко Юрій (17.2.1885 - бл. 1938) - український православний церковний діяч, архієпископ УАПЦ.

Н. у слободі Єлисаветградка Єлисаветградського повіту Херсонської губ. (тепер Кіровоградської обл.). Закінчив духовну семінарію, у 1911 - Одеський університет, У 1912 - учитель першої Одеської гімназії. У 1914 висвячений на священика. Під час Першої світової війни 1914-18 - військовий священик у російській армії, у 1917-18 - душпастир Інструкторської школи старшин у Києві. Член "Кирило-Мефодіївського братства", що об'єднало прихильників автокефалії Української церкви після першої (січень 1918) сесії Всеукраїнського православного церковного собору. Ув'язнений гетьманською владою за співпрацю з Українським національним союзом. У листопаді 1918 голова Церковної комісії УНС, згодом душпастир та викладач Інженерної школи старшин Армії УНР. З 1920 - настоятель парафії у м. Сквирі на Київщині, з липня 1920 - священик Андріївської церкви в Києві, член Всеукраїнської православної церковної ради. У жовтні 1921 брав участь у роботі Українського православного церковного собору Київщини, на якому було завершено організаційне оформлення УАПЦ. У квітні 1922 висвячений на єпископа Сквирського. У 1924-27 - єпископ Полтавський, 1928-29 - єпископ Одеський. 1.9.1929 заарештований ДПУ в Одесі. Засуджений до 8 років ув'язнення, засланий до Сибіру. У 1937 повторно заарештований і засуджений до 10 років ув'язнення. Загинув у Карагандинському таборі.