Меню: Особистості - Д; Державні діячі; Політичні діячі; Репресовані 
 Версія для друку   На головну

Дробніс Яхніс Наумович/Нахимович (1890, Глухів Чернігівської губ. — 1937) — політичний і державний діяч.

Народився в багатодітній і злиденній сім'ї шевця-єврея. Після закінчення початкової школи працював у шевській майстерні. Не бажаючи миритися з оточенням неосвічених, п'яних і розгульних ремісників, 13-річним хлопцем утік з дому. Добрався до Астрахані, звідки як порушник заборони проживання за межею осілості етапним порядком був висланий на батьківщину. На етапах познайомився з політв'язнями. Ці знайомства дали поштовх до революційної діяльності, а висланий за революційну пропаганду до Глухова робітник Б. Рогачевський увів хлопця в революційне середовище. З 1905 р. виконував доручення місцевої організації РСДРП. В 1906 р. офіційно вступив у партію. В березні 1907 р. був заарештований за участь у страйку і ув'язнений на півтора місяці. В січні 1908 р. знову заарештований за належність до РСДРП і, як неповнолітній, засуджений до 5 років тюрми. Відбувши термін покарання, виїхав у Вільно. Звідти у січні 1915 р. за антивоєнну агітацію був висланий до Полтави. Увійшов до місцевого підпільного більшовицького гуртка. З початком революції працював на різних партійних посадах. Був членом Полтавського комітету РСДРП(б), заступником голови Полтавської ради робітничих і солдатських депутатів, головою Полтавського губкому КП(б)У, Полтавського губревкому та губвиконкому. Брав участь у створенні КП(б)У, входив до ЦК партії. Водночас неодноразово притягався до партійної відповідальності за участь в опозиційних групах.

Протягом громадянської війни чотири рази уник смерті через розстріл. Уперше — у грудні 1917 р., коли війська Центральної Ради розгромили полтавську раду. Був захоплений гайдамаками, але звільнений з-під арешту на вимогу Полтавської думи, гласним якої був. Удруге — у 1918 р., коли відряджений на Україну для підпільної роботи, був заарештований гетьманською вартою, але під час розстрілу був тільки поранений. Прикинувшись вбитим, дочекався темряви і відповз у безпечне місце. Потім переховувався до приходу більшовицьких військ. Утретє — під час наступу денікінців у 1919 р. був призначений военкомом 2-ї зведеної дивізії, штаб якої був розгромлений донськими козаками на ст. Крути Чернігівської губ. Разом з іншими командирами потрапив у полон. Під час розстрілу був поранений у ногу і втік. Учетверте — взятий повстанцями-махновцями заручником на ст. Ковяга Харківської губ., чекав розстрілу, але був порятований загоном особливого призначення.

У 1922-1927 рр. входив складу РНК РСФРР, член Малої ради і адміністративно-фінансової комісії. Як троцькіст, у 1927 р. виключений з партії, але в 1930 р. поновлений. З 1931 р. працював у наркоматі шляхів сполучення. Репресований у справі «Паралельного троцькістського антирадянського центру», в 1937 р. засуджений до розстрілу. На відміну від усіх попередніх, більшовицька куля не схибила.

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.
  Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.19

Дробнис Яков Наумович (1888-1937). Революционер. Родился в Глухове. В 1915 г. выслан в Полтаву, где работал в подпольных кружках. В 1904-1905 член Бунда, 1905-1906 меньшевик. Во время гражданской войны 4 раза избегал расстрела, последний раз как председатель Полтавского исполкома захвачен бандитами на ст. Ковяги. В 1923-1927 сторонник Троцкого. В 1928-1929 гг. в ссылке. Перед арестом был зам. начальника кемеровского "Химкомбинатстроя". Необоснованно репрессирован по делу "Параллельного троцкистского антисоветского центра" и расстрелян.

 Коломеер Михаил Соломонович - "Люди земли Полтавской"

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Губернський військово-революційний комітет (Губвійськревком)

 Губернська організація КП(б)У