Меню: Особистості - Б; Етнограф; Письменники 
 Версія для друку   На головну

Багмет Андрій Євгенович (18.08.1887 — 06.04.1966), словникар, письменник і фольклорист

Статті про Андрія Євгеновича Багмета, українського словникаря, фольклориста і письменника, на жаль, не знайдемо в жодній енциклопедії, в тому числі й в УЛЕ — Українській літературній енциклопедії, том І, 1988, де їй місце. Можна зауважити: не він один. Це правда, що багато цікавих і самовідданих трудівників нашого письменства залишається поза увагою довідкових видань. А ще правда і в тому, що багатьох із них за життя в силу різних причин, в тому числі й політичних, обходили увагою, намагалися просто їх не помічати, як надто «дрібних». Людина згодом помирає, розвіюється її архів, немає де зібрати про неї біографічні відомості. Тому небагато скажемо ми і про Андрія Багмета. Але сказати треба.

Андрій Євгенович народився 18 серпня 1887 року в селі Максимівці в теперішньому Карлівському районі в селянській сім’ї. Здобувши педагогічну освіту, викладав українську мову в школі, а у вільний час записував народну творчість. 1929 року в Полтаві вийшов упорядкований ним «Збірник українських приказок та прислів’їв» . У періодичній пресі друкував оповідання, вірші, драматичні твори. 1938 року вийшов його, «Збірник вправ з орфографії» для школярів.

Після Великої Вітчизняної війни А. Багмет працював викладачем української мови в Полтавському педагогічному інституті та деякий час у Херсоні. Вийшовши 1956 року на пенсію, жив у Полтаві, віддаючи вільний час словникарській роботі. Помер у Полтаві, похований на міському кладовищі.

Значним явищем української лексикографії став укладений ним синонімічний словник української мови, що в 1959 — 1962 роках друкувався в журналі «Вітчизна» під назвою «Матеріали до синонімічного словника української мови». Друкування не було доведене до кінця.

Продовження цієї праці з’явилося в журналі «Україна» з подачі Д. Гринька і тривало протягом 1969 — 1971 років і теж не завершене.

Обидві ці публікації згодом були зведені докупи і видані 1982 року в діаспорі, у США, під назвою «Словник синонімів української мови» (Наукове товариство імені Т. Шевченка, серія «Пам’ятки української мови й літератури», Т. IX). У цьому виданні передруковано також передмову М. Рильського, вміщену у журналі «Вітчизна» (1959), та передмову з журналу «Україна» (1969).

Петро Ротач, „Колоски з літературної ниви”

http://www.pollitra.pi.net.ua