Володимир Лукич Боровиковський
|
|
Меню: Особистості - Б;
Художники |
|
Боровиковський
Володимир
Лукич Походив
зі старої козацької рідні, в якій малярство
було деякою мірою родовим заняттям.
Самостійне життя почав з армії (відслужив 10
років у Миргородському полку). Рання
творчість була пов'язана з традиціями
українського живопису XVIII ст. (портрет
бурмистра Полтави П. Руденка, 1778 р.).
Написав багато ікон для сільських церков на
Полтавщині (майже всі роботи були знищені в
радянський час). У 1787 р. розписав «подорожній»
палац Катерини II у Кременчуці. Розписи
імператриці сподобались, і провінційному
іконописцю відкрився шлях до кар'єри. У 1788 р.
31-річний художник, якому трохи згодом «підправили»
прізвище, перебрався до Петербурга.
Покровителем миргородця став один з
найосвіченіших людей того часу М. Львов.
У
1795 р. В. Боровиковський
отримав звання академіка — випадок, майже
безпрецендентний для художника, який не
пройшов академічної виучки. Через 7 років
В.
Боровиковський став
радником Академії мистецтв, але підступи
заздрісників позбавили його можливості
викладати в портретних класах. Митець мав
приватну школу. Незважаючи на
переслідування інтриганів, жив по совісті,
піклувався про своїх учнів, допомагав
землякам і родичам (своєї сім'ї у нього не
було). В пошуках життєвого ідеалу в 1802
р.
вступив до масонської ложі «Вмираючий
сфінкс», у 1819 р. став членом містичного гуртка Н.
Татаринової. Із збереженої переписки митця
із земляками (1795—1819 рр.) довідуємося, що В.
Боровиковський до кінця своїх днів
залишився типовим «полтавцем»,
дотримуючись на чужині українських звичаїв
і традицій, та все мріяв повернутися на
Батьківщину. За своє життя митець створив
близько 500 живописних полотен, абсолютну
більшість з яких складають портрети.
Шедевром В. Боровиковського є портрет М.
Лопухіної (1797
р.). До кращих
творів майстра належать портрети Катерини
II (1794 р.),
В. Арсеньєвої (1795
р.), Г.
Державіна (1795
р.), Ф. Боровського (1799 р.), Павла I (1800 р.), О. Куракіна
(1801—1802
pp.),
О. Безбородько
з доньками (1803 р.), М. Долгорукової (1811 р.). Свідчення
4. Історик мистецтва О.М. Бенуа 1870—1960): «Кожен
його твір дає величезну насолоду чудовою ...
гамою сіро-зелених, білих, блідо-жовтих барв...
Коли порівняти малювання Боровиковського
із сучасним йому західноєвропейським, то
можна знайти хіба в англійців щось подібне
нашому майстрові, і то з погляду чисто
технічної досконалості...» . Білоусько О.А,
Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини. Портрет роботи І. Бугаєвського-Благодарного. 1800-і. http://www.rodon.org/art-071017123219 Посилання на сторінку/ссылка на страницу:
|
