ћеню: јрх≥тектура; Ќариси ≥стор≥њ арх≥тектури
 ¬ерс≥¤ дл¤ друку   Ќа головну

Ќародна арх≥тектура ѕолтавщини маЇ давн≥ слов'¤нськ≥ традиц≥њ. ¬изначаЇтьс¤ певними об'Їмно-планувальними р≥шенн¤ми та досконалими конструктивними засобами буд≥вництва з дерева. —творювалас¤ прот¤гом стол≥ть шл¤хом безперервного вдосконаленн¤ форм ≥ прийом≥в. ¬≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ передававс¤ буд≥вельний досв≥д, профес≥йн≥ й техн≥чн≥ навики, художн¤ майстерн≥сть, створювалис¤ народн≥ арх≥тектурно-буд≥вельн≥ традиц≥њ. Ќа формуванн¤ ≥ розвиток народноњ арх≥тектури впливали особливост≥ ≥сторичного, соц≥ально-економ≥чного та культурного розвитку краю, його пол≥тичного становища, обставини заселенн¤, взаЇмозв'¤зки ≥з сус≥дн≥ми рег≥онами, природнокл≥матичн≥ умови, на¤вн≥сть тих чи ≥нших буд≥вельних матер≥ал≥в, побутовий уклад тощо. Ќародна арх≥тектура в≥дзначена чистотою арх≥тектурних форм, злитих з матер≥алом ≥ конструкц≥Їю, орган≥чною Їдн≥стю форм, ви¤влених у структур≥ та детал¤х споруд. 

ќсновн≥ риси народноњ арх≥тектури ѕолтавщини сформувалис¤ прот¤гом 16Ч18 ст. —поруди, ¤кими забудовувалис¤ м≥ста ≥ села, мали р≥зноман≥тне призначенн¤: житлов≥ (хати козацьк≥ та сел¤нськ≥, будинки козацькоњ старшини, м≥щан ≥ духовенства, гетьманськ≥ палаци ≥ двори), адм≥н≥стративн≥ (полков≥ ≥ сотенн≥ канцел¤р≥њ, маг≥страти, суди, цехов≥ будинки), учбов≥ (бурси, колег≥уми, школи), культов≥ (церкви, собори, монастирськ≥ споруди), л≥кувальн≥ (шпитал≥, будинки сир≥т), виробнич≥ (млини вод¤н≥ ≥ в≥тр¤ки, винокурн≥, ол≥йниц≥ та воскоб≥йн≥, тупчаки ≥ керати, солодовн≥, броварн≥, гути, рудн≥, споруди сукн¤них, полотн¤них та ≥нших мануфактур), господарськ≥ (гамазењ, комори, торгов≥ р¤ди, клун≥, хл≥ви та ≥нше). ќсновою забудови було народне житло. ѕевний вплив на розвиток народноњ арх≥тектури мали традиц≥њ оборонного буд≥вництва. Ќайб≥льшого мистецького розвитку народна арх≥тектура дос¤гла в культових спорудах (див. ƒерев'¤на монументальна арх≥тектура). 

Ќе дивл¤чись на розмањтт¤, народна арх≥тектура Ч ц≥л≥сне ¤вище, об'Їднане ≥сторичною сп≥льн≥стю основ буд≥вельних традиц≥й ≥ рег≥ональних у¤влень про традиц≥йну буд≥влю та њњ духовн≥ засади. ¬с≥ споруди народноњ арх≥тектури по сут≥ були вар≥антами буд≥вл≥ з≥ зрубними ст≥нами ≥ чотирисхилим дахом. —п≥льним був ≥ комплекс духовних у¤влень про буд≥влю, ¤ка мислилас¤ не лише ¤к прагматичний витв≥р, але й ¤к частина духовноњ сутност≥ св≥ту. ¬есь процес традиц≥йного буд≥вництва був прос¤кнутий давн≥ми народними ан≥м≥стичними у¤вленн¤ми, супроводивс¤ ц≥лою системою правил, ворож≥нь й обр¤д≥в. ѕри вибор≥ матер≥алу обминали дерева з негативними ознаками, п≥д час рубки ворожили на перш≥й тр≥сц≥. ѕевними ритуалами в≥дзначалис¤ вс≥ основн≥ етапи буд≥вництва, аж до заселенн¤. «ведена з численними застереженн¤ми, буд≥вл¤ в≥д≥гравала подв≥йну роль: функц≥онально-прагматичну та сакрально-духовну. «наченн¤ останньоњ пол¤гало в захист≥ в≥д всесильност≥ безмежного св≥ту, створенн≥ його малоњ модел≥, очищеноњ в≥д злих сил. —п≥взвучн≥сть буд≥вл≥ й середовища, п≥рам≥дальн≥сть њњ структури, використанн¤ природних матер≥ал≥в Ч ц≥ фундаментальн≥ ознаки народноњ арх≥тектури в≥дбили давн≥ косм≥чно-св≥тогл¤дн≥ у¤вленн¤ про Їдн≥сть буд≥вл≥ й св≥ту, що забезпечило пл≥дний розвиток в≥д однокамерноњ хати до багатоверхих, багато-заломних храм≥в. ѕоЇднавши р≥зн≥ види народного мистецтва, народна арх≥тектура ѕолтавщини пройшла довгий шл¤х розвитку традиц≥њ ≥ дала довершен≥ пам'¤тки, ¤к≥ донесли до нас св≥тогл¤д соц≥ального середовища, виразником ¤кого був народ ”крањни.

ѕолтавщина: ≈нциклопедичний дов≥дник
 («а ред. ј.¬.  удрицького.-  .: ”≈, 1992). —тор. 574-576