|
Шпиталі 17—18 ст. — церковно-громадські
благодійні установи. На Лівобережжі
будувалися при церквах і монастирях, у
містах і селах, кожна церковна парафія мала
свій шпиталь (богадільню). Активну участь у
їх організації брали церковні братства, за
рахунок яких, а також різних пожертвувань
вони й утримувалися. Тут перебували різного
роду хворі, старі люди, жебраки, сироти,
каліки, воїни-інваліди, душевно хворі. На
Лівобережжі (без Гадяцького і
Стародубського полків, відомості про які не
збереглися) у 1740—1748 рр. налічувалось 589
шпиталів (богаділень), у т. ч. в Полтавському
полку в 1745 р. 42 шпиталі, з них у Полтаві — 6, у
Великих Будищах — 3, у Решетилівці — 5, у
Біликах — 3. У Лубенському полку існувало 107
шпиталів, у т. ч. в Лубнах — 7, у Лукім'ї і
навколишніх селах — 8, у Пирятині і
навколишніх селах — 19, у Сенчі і селах поруч
— 12. У Миргородському полку в 1741 р. показано
29 шпиталів, у Переяславському того ж року —
52, у Прилуцькому в 1740 р. — 53. За хворими
доглядали члени братств (братчики), черниці,
які й виховували сиріт. Це були попередниці
сестер милосердя. Занепад благодійних
установ на Лівобережжі почався з введенням
кріпосного права, особливо після акту від З
травня 1789 р., що зруйнувало церковні
братства, які створювали й утримували
шпиталі. Остаточний удар церковним
громадсько-благодійним закладам було
завдано влаштуванням приказних
благодійних закладів — притулків і
лікарень. З їх організацією парафіяльні
шпиталі поступово закрилися, деякі ще
існували до серед. 19 ст., але вже фактично за
рахунок жебракування старих і немічних.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
991-992
|