|
Народництво на Полтавщині. Народництво —
ідеологія і рух різночинної інтелігенції.
Було домінуючим напрямом на буржуазно-демократичному
етапі визвольного руху (1861—1895) в Росії, у т.
ч. й на Україні. Народники виступали
одночасно проти кріпосництва та його
залишків і проти капіталістичного шляху
розвитку країни. У їх поглядах поєднувалися
радикальна буржуазно-демократична
програма та ідеї утопічного соціалізму. В
умовах піднесення революційної боротьби
виникла організація «Земля і воля» (1861—1864).
У Полтавській губернії революційну
пропаганду вів один із засновників «Землі і
волі» Дмитро Лизогуб. На початку 70-х рр.
виникають нові народницькі гуртки. Навесні
та влітку 1874 р. почалося масове «ходіння в
народ». У цей час частина народників вела
пропаганду, займаючи посади сільських
учителів, службовців земств, працюючи
робітниками.
Одним з центрів поширення
революційної пропаганди на Полтавщині був
х. Колесниківка поблизу м. Кобеляків, який
належав поміщиці Н. Колесниковій.
Пропагандисти спочатку опановували
ремесло у шевській майстерні Колесникової
у Полтаві, а потім уже як шевці проводили
революційну пропаганду серед селян
Кобеляцького повіту. Влітку 1874 р. в
Колесниківку приїжджали і деякий час тут
жили члени київських гуртків М. Стронський,
І. Чернишов, члени Харківського гуртка — О.
Калюжний, І. Кулажко, Одеського — М.
Олеховський, студенти П. Максимов, Л.
Димський та ін. Вони читали селянам
нелегальні брошури «Про мученика Миколу...»,
«Малоросійські побутові оповідання», «Хитра
механіка» та ін., вели бесіди про
необхідність передачі землі селянам,
закликали до повстання.
У Полтаві серед
робітників-залізничників та у
паровозоремонтній майстерні Курсько-Харківсько-Азовської
залізниці вів роботу народник І. Союзов.
Лідери київської групи народників зіграли
певну роль у формуванні та ідейному
становленні революційного гуртка, що виник
на початку 1882 р. в Гадяцькому повіті. До
нього входили В. К. Чайковський, П. Г. Бойко,
Л.
П. Луговий, Ф. Г. Бондаренко, Д. Н. Василенко
та ін. Наприкінці літа 1882 р. В. К. Чайковський
познайомився в Києві з О. М. Бахом (майбутнім
академіком), який допоміг гадяцьким
гуртківцям засвоїти народовольські ідеї.
Вони почали збір коштів для «Народної волі»,
розповсюджували народовольську літературу.
Обговорювалися й питання практичних дій на
випадок повстання. У 1883 р. цей гурток був
розгромлений поліцією.
Поширювали свій
вплив на Полтавщину і деякі харківські
гуртки, зокрема гурток, до якого входили О. І.
Немоловський, П. С. Анненков, І. М.
Комарницький, О. М. Кашинський та ін.
У кінці
1882 — на початку 1883 рр. штабс-капітан 9-ї
артилерійської бригади, що стояла в м.
Кобеляках, М. Д. Похитонов зустрічався в
Харкові з В. Фігнер, яка пропонувала йому
залишити службу та увійти до складу центру
«Народної волі».
Один з керівників
київського гуртка, що виник навесні 1883 р., В.
П. Конашевич зіграв значну роль в
активізації діяльності демократичної
молоді м. Ромен, сприяв формуванню
революційних осередків.
У Полтаві активну
пропагандистську роботу проводив народник
С. М. Велецький, який підтримував зв'язки з
харківськими народниками, з робітниками
полтавської залізничної майстерні.
Поступово тут склався робітничий гурток, до
якого ввійшли, крім С. М. Велецького, С. О.
Ткаченко, Д. І. Санцевич, О. О. Прядко,
І. О.
Соколов, П. О. Іванищенко, X. Г. Щербань,
Д. Ф.
Журавель та ін. У травні 1883 р. деякі
робітники взяли участь у розповсюдженні
прокламації «Люде добрі». З Полтавщиною пов'язане
життя і діяльність подружжя народників Л. О.
та О. О. Волкенштейн.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
578-579
|