Генеральний
бунчужний
1.
Виборна
службова особа, що обіймала одну з найвищих
урядових посад у Гетьманщині 17-18 ст., член
генеральної старшини. До обов'язків Г.б.
належало берегти і захищати у воєнні часи
бунчук - символ гетьманської влади. Під час
воєнних дій керував відділами козацького
війська. Г.б. виконував важливі доручення
гетьмана, що стосувалися судових справ,
дипломатичної служби.
2. В період Гетьманату 1918 – військове
звання особи вищого командного складу у
Збройних Силах Української Держави. Разом з
генеральним хорунжим і генеральним обозним
становив генеральну старшину.
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm