Проводився опис за чотирма формами. За першою описували міста і містечка; за другою - коронні, урядові й монастирські маєтки; за третьою - поміщицькі й старшинські маєтки, за четвертою - козацькі  володіння. У переписі зазначалися географічне положення, майнове становище кожної сім'ї, містилися описи будівель, орної землі, лісу, сіножатей, городів, худоби, а також промислових підприємств (із зазначенням розміру прибутків від них).

Перепис, матеріали якого збереглися частково у вигляді чернеток і біловиків (відомості, складені ревізорами, відомості, складені для ревізорів місцевими канцеляріями чи феодалами та їх управителями, документи про підтвердження прав на володіння землею, маєтками тощо), містить дані про 3,5 тис. населених пунктів, у т. ч. Веприцької, Гадяцьких (першої і другої), Грунської, Зінонівських (першої і другої), Комишнянської, Куземинської, Лютенської, Опішпянської, Рашівської і Хомутецької сотень Гадяцького полку; Глинської, Городиської, Горошинської, Жовнинської, Костянтинівської, Курінської, Лохвицьких (першої і другої), Лубенських (першої і другої), Лукімської, Пирятинських (першої і другої), Роменської, Сенчанських (першої і другої), Смілянської, Снітинської, Хмелівської, Чигрин-Дібрівської, Чорнуської, Яблунівської та Янишпільської сотень Лубенського полку; Биківської волості, Голтв'янської, Ковалівської, Миргородської (другої), Омельницької, Остапівської, Потоцької, Устивицької, Хорольської, Шишацької та Яреськівської сотень Миргородського полку; Гельмязівської, Домонтівської, Золотоніської, Іркліївської, Канівської, Кропивенської, Ліплявської, Піщанської, Яготинської сотень Переяславського полку; Великобудиської, Полтавських (першої і другої), Решетилівської сотень Полтавського полку.

Генеральний опис Лівобережної України є цінним джерелом з історії соціально-економічного розвитку і соціально-політичних відносин на Лівобережній Україні в 60-і pp. 18 ст. Зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Києві.