Генерал-губернатор -
в Російській імперії з 1775 - вища урядова
особа в губернській адміністрації, яка
очолювала генерал-губернаторство. До 1775
звання Г.-г. було почесним. З 1708 очолювали
органи колоніальної адміністрації в
Київській губернії (перший -М.Лєонтьєв). В
цей період цивільна влада належала
гетьманському правлінню, а Г.-г. здійснював
нагляд за військовими справами і обороною
кордонів. Київський Г.-г. мав повноваження
вести переговори з Кримським ханством,
Туреччиною і Польщею. Після проведення
Катериною II в 1775 губернської реформи, влада
Г.-г., особливо в колоніальних володіннях
Росії, набула характеру військової
диктатури. Будучи главою всієї військової,
адміністративної, судової і фінансової
влади, Г.-г. мав практично необмежені
повноваження. Г.-г. був одночасно і
командуючим військами військового округу.
Призначався царем. Як правило, на посаду Г.-г.
призначались найбільш реакційні і
шовіністично настроєні російські генерали.
В різний час в Україні функції Г.-г.
виконували, відомі своїми антиукраїнськими
заходами П. Румянцев, Д.
Бібіков, Г. Бобринський.
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm