Меню: Технікуми, училища, коледжі  
 Версія для друку   На головну

Повітові училища — школи другої ланки початкової освіти в дореволюційній Росії, які створювалися на основі статутів Міністерства народної освіти 1804 і 1828 рр. Відкривалися у повітових та губернських містах для дітей купців, міщан, ремісників, дрібних службовців. Спершу їх метою була підготовка до вступу в гімназію. До 2-річного курсу навчання входили: закон божий, граматика, загальна і російська історія та географія, арифметика, початкова геометрія, фізика, природознавство, малювання, правопис. З 1833 р. згідно з статутом 1828 р. вводився 3-річний курс навчання. Повітові училища відкрили: у Кременчуці і Ромнах — 1806 р., Кобеляках — 1808 р., Прилуках — 1812 р., Хоролі, Миргороді, Лохвиці — 1813 р., Пирятині, Лубнах — 1814 р., Гадячі, Зінькові — 1815 р., Костянтинограді, Переяславі — 1816 р., Золотоноші — 1820 р. Кількість учнів у кожному училищ: від 27 до 75 чоловік. На 1864 р. діяло 15 училищ, на 1878 — 11. У 1846 р. у повітових училищах навчалося 740 учнів. При Костянтиноградському та Переяславському земствах у 1868 р. відкрито педагогічні класи для підготовки вчителів початкових шкіл, при Пирятинському земстві у 1860 р. відкрито недільні читання. При училищах відкривалися бібліотеки, зокрема, при Прилуцькому, Хорольському і Лохвицькому повітових училищах в 1864—1865 рр. було відкрито бібліотеки «для публіки»; при Хорольському повітовому училищі діяла недільна школа (з 1861 р.), при Полтавському — педагогічний клас (з 1865 р.). Утримувалися коштом держави та міст. Вартість утримання одного училища в середньому становила 1250 крб. Містилися повітові училища у власних та найманих приміщеннях. У кінці 70-х рр. 19 ст. були перетворені на міські училища.