Вищі
початкові училища
- загальноосвітні
навчальні заклади підвищеного типу, які
відкривалися згідно з положенням
Міністерства народної освіти від 25.06.1912 р.
на базі міських училищ. Мали 4-річний курс
навчання. До училищ приймалися діти 10—13
років, що закінчили початкову школу.
Викладалися: закон божий, російська мова і
словесність, арифметика, алгебра, геометрія,
російська історія з елементами загальної,
природознавство, фізика, креслення,
малювання і гімнастика. Після закінчення
першого і другого класів Вищих початкових
училищ учні мали право вступу до другого і
третього класів загальноосвітніх шкіл;
після закінчення училища — продовжувати
навчання в учительських семінаріях і
технічних училищах. Станом на поч. 1917 р. на
Полтавщині діяло 36 вищих початкових училищ,
більшість яких була відкрита у 1913 р. у
Гадячі, Гельмязеві, Глинську, Зінькові,
Золотоноші, Іваниці, Комишні, Карпилівці,
Кобеляках, Костянтинограді, Кременчуці,
Лохвиці, Лубнах, Миргороді, Нових Санжарах,
Опішні, Оржнці, Переяславі, Пирятині,
Полтаві, Прилуках, Рашівці, Ромнах,
Решетилівці, Хоролі, Царичанці та ін. З них 20
чоловічих, 15 змішаних й одна для дівчат. У
них навчалося 4613 хлопчиків і 728 дівчаток. За
соціальним станом учні розподілялися:
селян - 1512, козаків - 2457, міщан і цехових - 1067,
почесних громадян і купців - 65, духовенства -
38, особистих дворян і чиновників - 73, родових
дворян - 98 та ін.
При
Вищих початкових училищах діяли бібліотеки,
фізичні кабінети та кабінети природничих
наук. Відкривалися ремісничі відділення та
педагогічні курси. Навчання платне: від 6 до
12 крб. на рік. Утримувалися за рахунок
держави, міських коштів та платні за
навчання. Училища здебільшого знаходилися
у власних приміщеннях. У кожному училищі
навчалося від 100 до 200 учнів. Учителями
працювали випускники учительських і
комерційних інститутів, педагогічних та
вищих жіночих курсів, інститутів шляхетних
дівчат. Гімнастику викладали унтер-офіцери.
Деяким з училищ присвоювалися імена
місцевих діячів, які відзначилися при
відкритті та пожертвуванні коштів:
Гельмязівське - ім. І. М. Гоптаренка,
Скопецьке - ім. А. В. Семиградової та ін.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
129-130
|