Церковнопарафіяльні школи
— початкові
школи при церковних парафіях на Україні і в
дореволюційній Росії. З 1884 і 1891 рр. їх
відкриття регламентувалося правилами.
Підпорядковувалися парафіяльним училищним
радам, місцевим органам училищної ради
Синоду. Поділялися на одно (2—З роки
навчання) і двокласні (4— 5 років). У
церковних школах викладалися: закон божий,
читання та письмо (церковне і світське),
початкові арифметичні дії, церковні співи.
Містилися в селянських хатах, церковних
сторожках, волосних правліннях. У 1887 р. на
Полтавщині налічувалось 190 шкіл (5870 учнів), у
1900 р. — 339 (12 496 учнів). У 1910 р. в Полтавській
єпархії було 903 церковнопарафіяльні школи (у
т. ч. 251 жіноча) та 147 шкіл грамоти (у т. ч. 16
жіночих); у 1917 р. — 961 церковнопарафіяльна
школа (у т. ч. 66 шкіл грамоти). Всього учнів —
56 656. Найбільше церковних шкіл було в
Кобеляцькому (110), Костянтиноградському (79),
Кременчуцькому (75), Золотоніському повітах
(1916). Працювало 1262 вчителя, у т. ч. 102
випускники семінарій (1917). У грудні 1917 р.
церковні школи були реорганізовані на
загальноосвітні (трудові).
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
960
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
|