|
Ярмарки Полтавщини.
Періодичні торги, які проводилися у певних
місцях. Відомі на Україні з 16 ст. На
Полтавщині поширилися у 17 ст. Були головним
місцем оптового і роздрібного продажу
вітчизняних та іноземних товарів. Початок
приурочувався, як правило, до релігійного
свята, від якого й одержували назву:
Хрещенський, Воздвиженський, Троїцький та
ін. Тривали від 1—3 днів до двох тижнів, а
якщо враховувати окремі додаткові періоди («кінні»,
«краснорядські» та ін.), тривалість ярмарок
доходила до місяця, а то й більше. Наприклад,
Георгіївський ярмарок у Гадячі тривав 5
тижнів. У 1817 р. у Полтавській губернії їх
налічувалося 332. Поділялися на великі
міські, на яких здійснювалися головним
чином оптові операції, та дрібні міські, а
також містечкові й сільські, де торгували у
роздріб місцевим товаром. Розмір торгового
обігу хитався від кількох сот до кількох
мільйонів крб. Продавали кримську сіль,
донську рибу, мануфактурні вироби з Росії, «колоніальні»
товари, вовну, сукно, вовняні тканини, посуд,
папір, цукор, мед, віск. Торгували кіньми,
худобою (кількість голів на продаж сягала 140
тис.). У середині 19 ст. оброблялися на продаж
щорічно 264 тис. смушків. У 1862 р. на Полтавщині
відбулося 526 ярмарків (72 — у містах, 454 — у
повіті). Привіз товарів становив 39 995 тис. крб., продаж — 20 554 тис.
крб. у містах і на 1474 тис. крб. у повіті.
Найбільшим був Іллінський ярмарок,
переведений у 1852 р. з Ромен у Полтаву.
Важливі ярмарки відбувалися у Кременчуці,
куди по Дніпру звозився крам з Бєлорусі,
Чернігівщини, Київщини. Привозилося до 3-х
млн. пудів солі, 1,5 млн. пудів хліба та ін. У
1862 р. відбувалося у Гадячі, Зінькові,
Кобеляках, Лохвиці 5 ярмарків; у Ромнах — 3; в
ін. містах — 4. Серед повітових найбільшими
за торговим обігом були ярмарки
Кобеляцького повіту. Відбувалися і біля
монастирів, зокрема, Троїцький і Успенський
біля Густинського монастиря. У 1895 р. у
Полтавській губернії налічувалось 1185
ярмарків у 374 населених пунктах. Вони були
тісно пов'язані з іншими ярмарками
Лівобережжя, півдня України, слабіше —
Правобережжя, утворюючи єдину ярмаркову
мережу України. Через ярмарки здійснювався
економічний зв'язок з губерніями
центральної Росії, а також з Бєлоруссю,
Польщею, Прибалтикою, Бессарабією, Кавказом,
Середньою Азією. У кінці 19 ст. у зв'язку з
розвитком залізничного транспорту ярмарки
починають занепадати. У 1900 р. роздрібна
торгівля здійснювалася через 7859 магазинів
(811 — у Полтаві, 818 — у Кременчуці). У 1912 р. на
Полтавщині були близько 9 тис. торгівельних
підприємств з річним обігом 107,8 млн. крб.
Останнім часом ярмаркова торгівля починає
відновлюватися. З 1966 р. в останню суботу і
неділю серпня проводиться традиційний
ярмарок у с. Великих Сорочинцях
Миргородського району.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
1001-1002
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
Чумацтво
|