¬≥ктор
–евегук
ѕолтавщина в роки другоњ св≥товоњ в≥йни
(1939-1945)
|
|
ћеню: ѕолтавщина
в роки другоњ св≥товоњ в≥йни (1939-1945); Ѕ≥бл≥отека |
|
(4)
–озд≥л ≤. ƒруга половина 30-х рок≥в принесла украњнському народов≥ нов≥ траг≥чн≥ випробуванн¤. ѕ≥д час перших п'¤тир≥чок в ”крањн≥ була побудована потужна промислов≥сть, проведена колектив≥зац≥¤ с≥льського господарства ≥ так звана культурна революц≥¤. онституц≥¤ 1936 року закр≥пила остаточну пере≠могу соц≥ал≥зму стал≥нського зразка в рад¤нському —оюз≥. ¬ ход≥ пол≥тичних репрес≥й перших рок≥в –ад¤нськоњ влади та голодомору 1932-1933 рок≥в була знищена украњнська нац≥ональна ел≥та ≥ сел¤нство, л≥кв≥дована будь-¤ка опозиц≥¤, в≥дкрита чи прихована, в тому числ≥ ≥ в середовищ≥ самоњ комун≥стичноњ парт≥њ. ѕозбавлений пол≥тичноњ вол≥, задавлений матер≥альною нуждою ≥ духовно пригн≥чений украњнський народ перетворивс¤ на пок≥рну ≥ безмовну масу "буд≥вник≥в соц≥ал≥зму". ругом
неправда ≥ невол¤, говорилос¤ в одному ≥з зразк≥в народного фольклору. «давалос¤, знищивши своњх опонент≥в, —тал≥н, нарешт≥, заспокоњтьс¤ ≥ пол≥тичн≥ репрес≥њ, ¤кщо ≥ не припин¤тьс¤, то не будуть такими масовими. ѕроте комун≥стичний режим не м≥г ≥снувати без пошук≥в нових ворог≥в, на ¤ких можна було списати вс≥ своњ злочини ≥ прорахунки. —тал≥ну потр≥бно було утвердити особисту, н≥ким ≥ н≥чим не обмежену диктатуру. ƒос¤гти цього можна було лише шл¤хом терору ≥ не просто терору, а великого терору. –озпочатий п≥сл¤ вбивства ≥рова у 1934 роц≥, в≥н дос¤г свого апогею у 1937/1938 роках. ѕрот¤гом 1937 року за звинуваченн¤м у причетност≥ до так званоњ "воЇнно-фашистськоњ змови" був знищений практично увесь командний склад розташованих на ѕолтавщин≥ п≥дрозд≥л≥в „ервоноњ арм≥њ, в тому числ≥ командири, пол≥тпрац≥вники, начальники в≥йськових склад≥в та ≥н. ” 25 („апаЇвськ≥й) стр≥лецьк≥й див≥з≥њ було заарештовано 150 чолов≥к командно-пол≥тичного складу, а в 75 територ≥альн≥й див≥з≥њ Ч б≥льше 120. (5) ќсередком "латв≥йськоњ шпигунськоњ мереж≥" було визначено ѕолтавське в≥йськово-пол≥тичне училище, в ¤кому за сфабрикованою справою були заарештован≥ командир училища ќзол≥н, начальник штабу арпезо, де¤к≥ курсанти ≥ викладач≥ [1]. --------------- 1 Ћошицький ќ. "Ћаборатор≥¤"-2: ѕолтава.
ƒокументальн≥ матер≥али про масов≥
репрес≥њ у ѕолтавськ≥й област≥ в 1937-1938 рр. //
3 арх≥в≥в ¬”„ -√ѕ”-Ќ ¬ƒ- √Ѕ. Ч є 2-4 (13-15). Ч .
2000. Ч —.143. ќсобливо злов≥сну роль у роки "великого терору" на ѕолтавщин≥ в≥д≥грав протеже наркома Ќ ¬— ”–—– ќ.”спенського начальник обласного управл≥нн¤ Ќ ¬—, кап≥тан, згодом майор держбезпеки ќ.¬олков Ч комун≥ст з 1920 року ≥ депутат ¬ерховноњ –ади ”–—–. ¬≥дразу ж по прибутт≥ до ѕолтави у березн≥ 1938 року ќ.¬олков на оперативн≥й нарад≥ за¤вив, що вс≥ заарештован≥ мають неодм≥нно проходити за груповими справами. ≤ндив≥дуальн≥ справи "ворог≥в народу" нав≥ть не прийматимутьс¤ до розгл¤ду. « метою реал≥зац≥њ плану масового знищенн¤ людей ќ.¬олковим були створен≥ п'¤ть м≥жрайонних оперативно-сл≥дчих груп з дислокац≥Їю у ѕолтав≥, ременчуц≥, Ћубнах, ћиргород≥ ≥ «олотонош≥. Ѕ≥льш≥сть справ заарештованих розгл¤далис¤ позасудовим органом Ч "тр≥йкою" у склад≥ секретар¤ ѕолтавського обкому ѕ(б)” ¬.ћаркова, обласного прокуро≠ра ‘едорова ≥ самого ќ.¬олкова, голови "тр≥йки". ¬.ћарков прибув до ѕолтави на посаду третього секретар¤ обкому ѕ(б)” у розпал "великого терору". ƒо цього в≥н працював начальником пол≥тв≥дд≥лу ¤когось радгоспу у ¬≥нницьк≥й област≥. —вою д≥¤льн≥сть на ѕолтавщин≥ в≥н почав з погрому кер≥вних парт≥йних кадр≥в. "¬орогами народу" були оголошен≥ кер≥вники б≥льшовицьких орган≥зац≥й: ¬акуленко ≥ ¬ольфсон Ч у ѕолтав≥, Ўм≥дт Ч у ременчуц≥, √ришин Ч у ћиргород≥, ѕавлишев, ом≥сарчук ≥ –уденко Ч у „утовому, "н≥мецьким шпигуном" Ќейс Ч у ƒиканьц≥ [2]. –епресован≥ були також секретар обкому ѕ(б)” ј.√.”довиченко, голова ѕолтавського м≥ськвиконкому ‘.ѕ.Ўелестюк, секретар≥ м≥ськкому ѕ(б)” ѕлачинда, ќбушний ≥ √ейбо, директор ѕолтавського паровозоремонтного заводу ј.¬. Ћозовий та ≥н. --------------- 2
ƒержавний арх≥в ѕолтавськоњ област≥ (дал≥
Ч ƒјѕќ), ф.ѕ-15, оп.1, спр.5, арк.5-6. «а сфабрикованою прот¤гом березн¤-кв≥тн¤ 1938 року справою "ѕравотроцьк≥стського обласного центру" було заарештовано близько 120 чолов≥к з числа парт≥йноњ, рад¤нськоњ ≥ господарськоњ номенклатури. Ѕ≥льш≥сть ≥з заарештованих була розстр≥л¤на, серед них: голова облвиконкому ∆ученко, директор рюк≥вського вагонобуд≥вельного заводу лочков та ≥н. ѕогром парт≥йноњ номенклатури, ¤ка була опорою кому-(6)н≥стичного режиму, викликав перел¤к ≥ пан≥ку серед њњ представник≥в. ” газет≥ " омун≥ст" з цього приводу з'¤вилас¤ р≥зко критична статт¤ "ќбурлива практика". ƒл¤ ¬. ћаркова склалас¤ загрозлива ситуац≥¤: подальше перебуванн¤ його на кер≥вн≥й робот≥ стало проблематичним, але на допомогу прийшов ќ.¬олков. ¬≥н заарештував автора статт≥ Ч секретар¤ Ћубенського райкому ѕ(б)” ѕокотила ¤к "ворога народу" ≥ тим самим вр¤тував ¬.ћаркова в≥д можливоњ розправи за надм≥рне перегинанн¤ палиц≥ в пошуках контрреволюц≥онер≥в. Ќа масових репрес≥¤х на ѕолтавщин≥ ¬.ћарков таки зробив соб≥ кар'Їру, ставши в лютому 1939 року першим секретарем обкому ѕ(б)”. Ќа зас≥данн¤х "тр≥йки" ¬.ћарков був особливо нещадним. —амих справ члени "тр≥йки" нав≥ть не читали, а лише заслуховували дов≥дки про заарештованих в≥д сп≥вроб≥тник≥в оперативних в≥дд≥л≥в обласного управл≥нн¤ Ќ ¬— ≥ робили пом≥тки на справах ≥з своњми висновками. ўе до прињзду ќ.¬олкова до ѕолтави прокурор област≥ ‘едоров ≥ його заступник —имоненко до лютого 1938 року п≥дписали близько тис¤ч≥ так званих альбомних справ, ¤к≥ складалис¤ нав≥ть не на основ≥ матер≥ал≥в сл≥дства, а на переданих по телефону з район≥в област≥ пов≥домленн¤х. ѕо б≥льшост≥ з цих справ були винесен≥ смертн≥ вироки. ѕрот¤гом 1937-1938 рок≥в конвеЇр смерт≥ в ѕолтав≥ працював безпереб≥йно: вироки про розстр≥л виносилис¤ по дек≥лька за веч≥р. ѕрот¤гом короткого часу (березень-грудень 1938 року) ќ. ¬олковим було сфабриковано близько дес¤ти справ за звинуваченн¤м в антирад¤нськ≥й д≥¤льност≥ та причетност≥ до контрреволюц≥йних терористичних орган≥зац≥й. ѕро безглузд≥сть висунутих звинувачень ≥ ¤вну убог≥сть чек≥стських фантаз≥й св≥дчить хоча б той факт, що в березн≥ 1938 року на ѕолтавщин≥ було розкрите ≥ л≥кв≥доване "”крањнське нац≥онал≥стичне повстанське п≥дп≥лл¤" у склад≥ п'¤ти повстанських полк≥в, одного батальйону ≥ 14 повстанських рот (у ц≥й справ≥ було заарештовано 1639 чолов≥к), а також 21 есеро-боротьбистський повстанський заг≥н, у причетност≥ до ¤ких було заарештовано ще 1338 чолов≥к. ќ.
¬олков був лише ретельним виконавцем, одним
≥з гвинтик≥в всеохоплюючоњ машини терору,
розв'¤заного комун≥стичною парт≥Їю проти
народ≥в –ад¤нського —оюзу. Ќа початку (7)
1939 року в≥н сам став жертвою тотал≥тарного
режиму, ¤кому в≥рою ≥ правдою служив
прот¤гом усього житт¤. –озстр≥л¤ли його вже
на початку рад¤нсько-н≥мецькоњ в≥йни. «нищенн¤
украњнц≥в в≥дбувалос¤ зг≥дно розроблених у
ћоскв≥ план≥в ≥ встановлених л≥м≥т≥в. ”
березн≥ 1938 року наказом наркома Ќ ¬— ”–—– ќ.
”спенського полтавським чек≥стам був
вид≥лений л≥м≥т на розстр≥л 2500 чолов≥к. ƒл¤
його виконанн¤ вже не вистачало "ворог≥в
народу", тобто людей, ¤кимось чином
причетних до украњнського нац≥онального
в≥дродженн¤, адже њх методично винищували
прот¤гом ус≥х попередн≥х рок≥в рад¤нськоњ
влади. ѕроте цей своЇр≥дний "план до
двору" гл≥д було не лише виконувати, але й
перевиконувати, ¤к це було властиво дл¤
вс≥х ланок соц≥ал≥стичного буд≥вництва. ѕро
результати боротьби полтавських чек≥ст≥в з
чисельними "ворогами народу" св≥дчать
сух≥ цифри статистичних зв≥т≥в. « часу
утворенн¤ у вересн≥ 1937 року ѕолтавськоњ
област≥ ≥ до к≥нц¤ цього року по перш≥й
категор≥њ (розстр≥л) було засуджено 1944
чолов≥ки, по друг≥й (ув'¤зненн¤ або
засланн¤) Ч 2363. ѕрот¤гом с≥чн¤-липн¤ 1938 року
на ѕолтавщин≥ було заарештовано 6791 чолов≥к,
у тому числ≥ колишн≥х член≥в украњнських
пол≥тичних парт≥й, громадських орган≥зац≥й
≥ амн≥стованих повстанц≥в Ч 3176, учасник≥в
партизанського руху час≥в громад¤нськоњ
в≥йни Ч 311, контрреволюц≥онер≥в ≥
"шпигун≥в": польських Ч 1152, н≥мецьких
Ч 234, латв≥йських Ч 58, ¤понських Ч 27,
≥ранських Ч 24, чеських Ч 15, грецьких Ч 7 ≥
т.д. « числа заарештованих до крим≥нальноњ
в≥дпов≥дальност≥ було прит¤гнуто 4353
чолов≥ки, з них розстр≥л¤но 3721. ¬ судовому
пор¤дку справи слухалис¤ лише на 286 ос≥б,
при чому жодна з них не зак≥нчилас¤
смертним вироком. Ѕ≥льш≥сть же справ
розгл¤далас¤ позасудовими органами:
особливою "тр≥йкою" (вс≥м 3100 чолов≥кам
були винесен≥ смертн≥ вироки), в≥йськовою
колег≥Їю (≥з 45 ос≥б 35 було розстр≥л¤но), в
особливому пор¤дку (≥з 809 ос≥б розстр≥л¤но
586), особливою нарадою Ч 113 [«]. ¬чител¤
полтавськоњ школи є13 заарештували лише
тому, що в≥н мав пр≥звище Ћ¤х. ÷е дало
п≥дставу чек≥стам зробити його польським
шпигуном. --------------- 3
Ћошицький ќ. ¬каз. прац¤. Ч —.175-176. “рупи
розстр≥л¤них вивозили ночами до Ѕ≥лоњ гори
поблизу хутора “риби по стар≥й дороз≥ на
’арк≥в ≥ там звалювали у траншењ. ћ≥сце
масових поховань було оголошено в≥йськовою
зоною ≥ охорон¤лос¤ енкаведистами. „ерез
тридц¤ть рок≥в (8) п≥д час
навантаженн¤ п≥ску роб≥тники ви¤вили
безл≥ч людських к≥сток ≥ череп≥в. –оботи в
п≥щаному кар'Їр≥ припинили ≥ кагеб≥сти
сп≥шно вивезли самоскидами людськ≥ останки
у нев≥домому напр¤мку. ‘альсиф≥кац≥ю
справ за звинуваченн¤м полтавц≥в у
не≥снуючих злочинах було поставлено на
конвеЇр. «а св≥дченн¤м самих чек≥ст≥в,
прот¤гом 3-4 дн≥в готувалос¤ по 15-20 ≥ б≥льше
справ. ќдин з в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в
ѕолтавського управл≥нн¤ Ќ ¬— писав: "ЌемаЇ
такого оперативного прац≥вника в обласному
управл≥нн≥, ¤кий би не бив заарештованих"
[4]. ћ≥ж сл≥дчими йшло своЇр≥дне
соц≥ал≥стичне змаганн¤: хто б≥льше виб'Ї ≥з
заарештованих з≥знань у причетност≥ до "ворог≥в
народу". --------------- 4
÷ит. за: ѕолтава. ≤сторичний нарис. Ч
ѕолтава, 1999. Ч —. 168. ўоб
домогтис¤ з≥знанн¤ проти заарештованих,
часто в присутност≥ прокурор≥в
застосовували р≥зноман≥тн≥ садистськ≥
методи. Ќаприклад, сл≥дчий ‘≥шман катував
заарештованих так, що в них лопалис¤
барабанн≥ перепонки у вухах. ÷ей сл≥дчий
заарештованих нав≥ть не допитував, а
власноруч писав протокол, фабрикуючи
чергову "справу", а пот≥м катував своњ
жертви до того часу, доки поставлен≥ в
безвих≥дь нещасн≥ не п≥дписували потр≥бне
з≥знанн¤, прир≥каючи тим самим себе на
смерть. јле нав≥ть видушен≥ з≥знанн¤ не
залишалис¤ без фальсиф≥кац≥њ, або
коректировки, за терм≥нолог≥Їю чек≥ст≥в. ќсобливою
жорсток≥стю по в≥дношенню до заарештованих
в≥дзначалис¤ колишн≥ студенти
’арк≥вського ≥нституту ф≥зкультури
комсомольц≥ ћироненко ≥ ”стенко, ¤к≥ з
третього курсу були направлен≥ на роботу в
органи Ќ ¬— по моб≥л≥зац≥њ ÷ ѕ(б)”.
¬олод≥ючи прийомами боксу, вони п≥д час
допит≥в, ¤к≥ проходили безперервно вдень ≥
вноч≥, били заарештованих кулаками по
обличчю, палиц¤ми по п'¤тах, розбивали њм
голови, кололи голками, видавлювали оч≥,
влаштовували так зван≥ "парашути",
змушуючи прис≥дати по 300-400 раз≥в. ¬и¤влене
њм дов≥р'¤ парт≥њ вони, ¤к комсомольц≥,
виконували сумл≥нно. “раг≥чну
долю приречених змалював ≤ван Ѕагр¤ний у
поез≥њ "« камери смертник≥в": Ѕ'Ї
крилами птах глухоњ ноч≥ над мурами, ¬ажко
нав≥ть збагнути лог≥ку репрес≥й, адже в≥д
них не був застрахований н≥хто, в тому числ≥
≥ њх творц≥ та виконавц≥. “ак, прот¤гом
короткого часу з наказу ќ. ¬олкова було
заарештовано близько 50 чек≥ст≥в
ѕолтавського обласного управл≥нн¤ Ќ ¬—,
¤ких також п≥ддавали нелюдським тортурам,
вимагаючи потр≥бних з≥знань. —воњ катували
своњх. "¬еликий
терор" у першу чергу був спр¤мований
проти украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, ¤к
найб≥льш нац≥онально св≥домоњ частини
сусп≥льства, але не обминув в≥н ≥
комун≥ст≥в, ¤к≥ стали жертвою т≥Їњ системи,
¤ку сам≥ ≥ породили. —таном на 25 травн¤ 1938
року до ѕолтавського обкому ѕ(б)” над≥йшло
1266 апел¤ц≥йних за¤в в≥д колишн≥х
комун≥ст≥в про в≥дновленн¤ њх у парт≥њ. ¬
той же час прот¤гом другоњ половини 1938 року
з парт≥њ було виключено 499 кандидат≥в ≥
член≥в ¬ ѕ(б), в тому числ≥ 212 "ворог≥в
народу" ≥ 104 Ч за зв'¤зок з "ворогами
народу" [5]. --------------- 5
ƒјѕќ, ф.ѕ-15, оп.1, спр.106, арк.97. ! ќдн≥Їю
з перших сфальсиф≥кованих чек≥стами у 1938
роц≥ справ була справа так званого "¬сеукрањнського
нац≥онал≥стичного п≥дп≥лл¤", за
причетн≥сть до ¤коњ було заарештовано
близько тис¤ч≥ н≥ в чому не повинних людей:
учасник≥в ”крањнськоњ революц≥њ 1917-1920
рок≥в, колишн≥х член≥в украњнських парт≥й,
"ѕросв≥т" та амн≥стованих ще на
початку 20-х рок≥в повстанц≥в. ѕоловина з них
була розстр≥л¤на за вироком "тр≥йки", а
решта одержали р≥зн≥ строки ув'¤зненн¤. ”
числ≥ жертв комун≥стичного терору буди
колишн≥ члени ÷ентральноњ –ади
¬орон¤нський ≥ —торубель, депутат
¬серос≥йських ”становчих збор≥в Ћевко
овал≥в, член ÷ парт≥њ украњнських есер≥в
Ќед≥лко, член ÷ ”крањнськоњ соц≥ал-(10)демократичноњ роб≥тничоњ парт≥њ ≥ ÷
”крањнськоњ комун≥стичноњ парт≥њ ћарченко,
р≥дн≥ сестри, —имона ѕетлюри ћарина ≥
‘еодос≥¤ та його неб≥ж —ильвестр —крипник. ”
ременчуц≥ водночас заарештували 67
"нац≥онал≥ст≥в". «а 15 хвилин 39 ≥з них
були засуджен≥ до розстр≥лу. ѕриводом до
розправи послужило невдоволенн¤ ќ. ¬олкова
д≥¤ми своњх попл≥чник≥в: "” √ад¤ч≥
знайшли таку групу, а в ременчуц≥ Ч н≥.
„ому?" 22
вересн¤ 1937 року чек≥сти заарештували
професора ¬. ўепотьЇва, ¤кий ≥з 1934 року не з
своЇњ вол≥ мешкав у сел≥ ¬еприк √ад¤цького
району. …ого звинуватили в приналежност≥ до
антирад¤нськоњ терористичноњ орган≥зац≥њ,
переховуванн≥ нац≥онал≥стичноњ л≥тератури
та ≥н. ¬≥домого вченого сп≥ткала траг≥чна
дол¤ багатьох украњнських патр≥от≥в: в≥н
був розстр≥л¤ний у листопад≥ 1937 року.
ѕрот¤гом цього ж року за вироком
"тр≥йки" розстр≥л¤ли в≥домого
археолога ≥ етнографа Ќ. ќнацького,
≥сторика ≥ етнографа ћ. ‘≥л¤нського, поета ≥
педагога ќ. осенка, письменника ѕ.
апельгородського, композитора ≥
хормейстера ¬. ¬ерховинц¤ ≥ багатьох ≥нших.
ќстаннього чек≥сти зробили кер≥вником
"обласноњ повстанськоњ нац≥онал≥стичноњ
орган≥зац≥њ". 83-р≥чного л≥кар¤ ќ.
Ќесв≥цького звинуватили в приналежност≥ до
вигаданого чек≥стами " ом≥тету допомоги
заарештованим". Ћише випадок вр¤тував
в≥домого полтавського л≥кар¤ в≥д розправи. ”
ременчуц≥ чек≥сти сфабрикували справу
групи л≥кар≥в за звинуваченн¤м у
шк≥дництв≥ в галуз≥ бактер≥олог≥њ. ”
ѕолтавському науково-досл≥дному ≥нститут≥
свинарства заарештували заступника
директора “. —крипка ≥ незабаром засудили
за "антирад¤нськ≥ висловлюванн¤
терористичного характеру, зв'¤зок з
троцьк≥стами ≥ незаконне збер≥ганн¤
зброњ". ” ѕолтавському
с≥льськогосподарському ≥нститут≥ репрес≥й
зазнали один за одним два директори Ч ≤.
—ердюк ≥ . Ўан≥н, а також 13 викладач≥в ≥
сп≥вроб≥тник≥в. ѕрот¤гом
1937-1938 рок≥в у ѕолтавськ≥й област≥ за
пол≥тичними мотивами з роботи було
зв≥льнено 710 учител≥в, а в педагог≥чному
≥нститут≥ Ч 12 викладач≥в ≥ 37 студент≥в [6].
Ѕ≥льш≥сть ≥з зв≥льнених була безп≥дставно
репресована. 17 жовтн¤ 1938 року 15 рок≥в
тюремного ув'¤зненн¤ одержав директор
ѕолтавського педагог≥чного ≥нституту ≤.
ќнис≥н, ¤кий ≥ загинув у серпн≥ 1940 року,
в≥дбуваючи покаранн¤ в ћагадан≥. --------------- 6
ƒјѕќ, ф.ѕ-15, оп.1, спр.5, арк.241. (11)
¬≥домого згодом украњнського письменника
≤вана ÷юпу чек≥сти схопили в редакц≥њ
газети "Ѕ≥льшовик ѕолтавщини". ѕеред
цим були заарештован≥ редактор ћихайло
„еревань, заступник редактора јндр≥й
“роњцький (“роцький), зав≥дуючий парт≥йним
в≥дд≥лом ¬≥ктор ћикитенко та ≥н. ”
спецкорпус≥ Ќ ¬—, розташованому в тюрм≥ на
вулиц≥ ѕушк≥на, ≤. ÷юпа, зустр≥в директора
педагог≥чного ≥нституту ќвс¤нн≥кова, суддю
≥з «≥нькова рамаренка, директора
арл≥вського машинобуд≥вельного заводу
Ѕлакитного, секретар¤ «≥ньк≥вського
райкому ѕ(б)” Ћекарева, колишнього раввина
—околова-—таросельського та ≥нших знайомих
ос≥б. ожний з них вважав, що потрапив у
в'¤зницю випадково ≥ незабаром
"компетентн≥ органи" розберутьс¤ ≥
випуст¤ть на волю, але в≥дчуженн¤ м≥ж
заарештованими не було. Ќа
тюремн≥ камери були перетворен≥ сейфи
колишнього —ел¤нського банку, де
розташовувалос¤ ѕолтавське обласне
управл≥нн¤ Ќ ¬—. ” камер≥, де сид≥ло 16
в'¤зн≥в, було лише одне л≥жко, ¤ке уступали
тим, кого побитого приводили з допит≥в. “ут
≤. ÷юпа також зустр≥в знайомих: секретар¤
√ад¤цького райкому ѕ(б)” ƒмитра √армаша,
комбрига узьму “рубникова та ≥нших.
Ќезабаром до камери
"контрреволюц≥онер≥в", кинули ≥
начальника 4 в≥дд≥лу обласного управл≥нн¤
Ќ ¬— «еленьського, ¤кий трусивс¤ в≥д
страху, думаючи, що його колишн≥ п≥дсл≥дн≥
вб'ють [7]. --------------- 7
Ћ≥тературна ”крањна. Ч 1992. Ч 29 жовтн¤. ”
к≥нц≥ 1938 року п≥сл¤ усуненн¤ ™жова в≥д
обов'¤зк≥в наркома Ќ ¬— —–—– хвил¤ масових
репрес≥й почала спадати. ƒекому ≥з
засуджених нав≥ть вдалос¤ повернутис¤ на
волю. ¬ 1939 роц≥ на ѕолтавщин≥ було виключено
≥з парт≥њ ≥ прит¤гнуто до судовоњ
в≥дпов≥дальност≥ 21 наклепника, ¤к≥ ¤вно
перестаралис¤ у пошуках "ворог≥в
народу". —кладним
≥ суперечливим було соц≥ально-економ≥чне
становище ѕолтавщини напередодн≥
рад¤нсько-н≥мецькоњ в≥йни. ќбласть
продовжувала залишатис¤ в основному
аграрним краЇм. “ут нал≥чувалос¤ 208
п≥дприЇмств державноњ промисловост≥, в
тому числ≥ 65 союзного ≥ 57 Ч
республ≥канського п≥дпор¤дкуванн¤, ¤к≥
випускали на 562,6 млрд. карбованц≥в
продукц≥њ на р≥к, а також 385 п≥дприЇмств
кустарно-промисловоњ кооперац≥њ, ¤к≥
давали продукц≥њ на 352 млн. карбованц≥в. Ѕудови
стал≥нських п'¤тир≥чок мало в≥дбилис¤ на
промисловому потенц≥ал≥ област≥. √оловна
увага прид≥л¤лас¤ тут не (12)
новому буд≥вництву, а реконструкц≥њ вже
д≥ючих п≥дприЇмств та освоЇнню нових
технолог≥й. ќбс¤г кап≥таловкладень у
промислов≥сть ѕолтавщини, ¤кий нарощувавс¤
прот¤гом першоњ ≥ другоњ п'¤тир≥чок, у
трет≥й (1938-1942 роки) почав зменшуватис¤, що
по¤снювалос¤ р¤дом причин. ѕ≥сл¤
п≥дписанн¤ 24 серпн¤ 1939 року "пакту
–≥бентропа-ћолотова" про под≥л ™вропи на
зони окупац≥њ –ад¤нський —оюз почав
посилено готуватис¤ до в≥йни. ” зв'¤зку з
цим основн≥ кап≥таловкладенн¤ робилис¤ у
в≥йськов≥ галуз≥ промисловост≥, ¤ких на
ѕолтавщин≥ практично не було. «ниженн¤
темп≥в промислового розвитку стало
особливо пом≥тним у 1940 роц≥. якщо в 1937 роц≥
обс¤г випуску валовоњ продукц≥њ
промисловост≥ в област≥ становив 629 млн. крб.,
у 1938 роц≥ Ч 794 млн. крб., у 1939 роц≥ Ч 833 млн.
крб., то в 1940 роц≥ Ч 808 млн. крб. ¬иконанн¤
державних виробничих план≥в
п≥дприЇмствами союзного п≥дпор¤дкуванн¤ в
1940 роц≥ становило 90 в≥дсотк≥в,
республ≥канського Ч 93 ≥ обласного та
районного Ч 97,1 [8]. ѕромислов≥сть област≥
недодала до плану продукц≥њ на 15 млн. крб. --------------- 8
ƒјѕќ, ф.ѕ-15, оп.1, спр.194, арк.118. Ќа
п≥дприЇмствах в≥дчувалас¤ гостра нестача
техн≥чноњ ≥нтел≥генц≥њ ≥ кер≥вник≥в
середньоњ та вищоњ ланок. ¬се б≥льше
давалис¤ взнаки суперечност≥ м≥ж освоЇнн¤м
нових технолог≥й та ≥нтенсивними методами
прац≥ ≥ надцентрал≥зованою системою
плануванн¤ та управл≥нн¤ економ≥кою.
≈коном≥чн≥ труднощ≥ парт≥йно-командна
система намагалас¤ усунути притаманними њй
методами примусу. ”
зв'¤зку ≥з вступом —–—– 17 вересн¤ 1939 року у
другу св≥тову в≥йну були прийн¤т≥ укази про
перех≥д на восьмигодинний робочий день,
семиденний робочий тиждень ≥ заборону
самов≥льно залишати роботу. ¬ипуск
не¤к≥сноњ ≥ нестандартноњ продукц≥њ
прир≥внювавс¤ до шк≥дництва, а неучасть у
соц≥ал≥стичному змаганн≥ розгл¤далас¤ ¤к
ознака нело¤льност≥ до б≥льшовицького
режиму. «а прогули та зап≥зненн¤ на роботу,
нав≥ть на 20 хвилин, жорстоко карали. ”
друг≥й половин≥ 1940 року на ѕолтавському
паровозоремонтному завод≥, колектив ¤кого
нал≥чував 3607 чолов≥к, за ц≥ порушенн¤ було
покарано 350 чолов≥к, тобто кожний дес¤тий
прац≥вник. « них 66 потрапили до в'¤зниц≥, а
решта отримали примусов≥ роботи з
в≥драхуванн¤м на користь держави 20
в≥дсотк≥в зароб≥тку [9]. ѕод≥бна картина
спостер≥галас¤ ≥ на ≥нших п≥дприЇмствах
област≥. --------------- 9
ѕолтава. ≤сторичний нарис. Ч ѕолтава, 1999. Ч
—. 159. (13)
як ≥ в попередн≥ роки, недостатню
матер≥альну винагороду прац≥вникам влада
намагалас¤ компенсувати так званими
моральними стимулами та розгортанн¤м нав'¤заного
зверху виробничого змаганн¤, результатом
¤кого була виснажлива, але
низькооплачувана робота. ¬ передвоЇнн≥
роки особливого розмаху набула така його
форма, ¤к рух швидк≥сник≥в ≥
багатоверстатник≥в. ” зв'¤зку з воЇнними
приготуванн¤ми постала перспектива
проведенн¤ моб≥л≥зац≥њ чолов≥к≥в до лав
„ервоноњ арм≥њ. “ому т≥, хто залишавс¤
працювати на виробництв≥, повинн≥ були
зам≥нити призваних до в≥йська своњх
товариш≥в, тобто працювати за двох або,
нав≥ть, за трьох. “ак, у 1939 роц≥ серед 1485
стахановц≥в ≥ 1075 ударник≥в ѕолтавського
паровозоремонтного заводу
багатоверстатник≥в було 45, на м'¤сокомб≥нат≥
Ч 62, на бавовнопр¤дильному комб≥нат≥ Ч 440,
на ременчуцьк≥й суконн≥й фабриц≥ Ч 48 [10]. --------------- 10
ƒјѕќ. ф.ѕ-15, оп.1, спр.106, арк.57. Ќа
середину 30-х рок≥в суц≥льна колектив≥зац≥¤
на ѕолтавщин≥ вже стала доконаним фактом.
—таном на 1938 р≥к в област≥ ≥снувало 2727
колгосп≥в, ¤к≥ мали 3238,7 тис¤ч гектар≥в
земл≥. ƒещо зм≥цн≥ла ≥ техн≥чна база машино-тракторних
станц≥й, в них нал≥чувалос¤ 5641трактор, 1920
комбайн≥в ≥ 1874 автомоб≥л≥. јле ћ“—
виконували лише 61,4 в≥дсотка
с≥льськогосподарських роб≥т у колгоспах,
де все ще переважала важка ручна прац¤,
особливо у тваринництв≥ [11]. ¬осени 1939 року
дл¤ в≥йськових потреб в област≥ була
проведена часткова моб≥л≥зац≥¤
автотранспорту, коней ≥ воз≥в, але п≥сл¤
завершенн¤ окупац≥њ ѕольщ≥ ≥ в≥йни з
‘≥нл¤нд≥Їю не вс≥ транспортн≥ засоби ≥
т¤глова сила повернулис¤ назад. --------------- 11
ƒјѕќ. ф.ѕ-15, оп.1, спр.106, арк. 10. ѕозбавлен≥
земл≥ ≥ засоб≥в виробництва, примусово
загнан≥ до колгосп≥в та радгосп≥в, на все
житт¤ прив'¤зан≥ до села безпаспортним
статусом (у 1932 роц≥ паспорти одержали лише
жител≥ м≥ст та роб≥тничих селищ), сел¤ни
зобов'¤зан≥ були виконувати дов≥чно свою
повинн≥сть у форм≥ обов'¤зкового м≥н≥муму
трудодн≥в на користь рад¤нськоњ держави.
«д≥йсненн¤м суц≥льноњ колектив≥зац≥њ
с≥льського господарства комун≥сти
фактично в≥дновили феодально-кр≥посницьку
систему на сел≥. ѕ≥днев≥льна
прац¤ позбавл¤ла колгоспник≥в стимул≥в до
розширеного виробництва. Ќизькими
залишалис¤ врожањ с≥льськогосподарських
культур, ≥ залежали вони головним чином в≥д
спри¤тливих чи неспри¤тливих кл≥матичних
умов. ¬ 1939 роц≥ середн≥й врожай зернових
культур на ѕолтавщин≥ (14) становив
11,7 центнера з гектара. ѕо районах област≥
в≥н коливавс¤ в≥д 12,3 цнт у арл≥вському до
5,4 цнт Ч у Ћаз≥рк≥вському, 6,2 цнт Ч у
√реб≥нк≥мвському ≥ 6,5 цнт Ч у
„орнухинському район≥. Ќайвищ≥ врожањ
зернових були з≥бран≥ в колгоспах: "„ервоний
борець" арл≥вського району (17,1 цнт), "Ўл¤х
жовтн¤" „ут≥вського району (16,3 цнт) та "«м≥на"
ƒиканського району (16 цнт). ≤ хоч врожањ на
ѕолтавщин≥ були нижч≥ за
середньореспубл≥канських, план обов'¤зкових
поставок держав≥ в обс¤з≥ 525 231 тонна
область виконала на 105,6 в≥дсотк≥в [12]. ” той
же час натуральна оплата прац≥
колгоспник≥в була виконана лише на 94,2
в≥дсотка. райн≥м, ¤к завжди, залишавс¤
годувальник держави. --------------- 12
ƒјѕќ. ф.ѕ-15, оп.1, спр.56, арк. 110. як
зазначалос¤ на обласн≥й парт≥йн≥й
конференц≥њ (березень 1940 року), на
ѕолтавщин≥ в 1939 роц≥ було з≥брано "ганебний
урожай цукрового бур¤ка", ¤кий становив
90,5 цнт з гектара проти 136 цнт у 1938 роц≥.
Ќайнижчими врожањ цукрового бур¤ка були в
Ћаз≥рк≥вському район≥ Ч 44,5 цнт, ќржицькому
Ч 50 цнт ≥ √лобинському Ч 55,4 цнт з гектара.
ѕричини такого становища парт≥йне
кер≥вництво област≥ вбачало в навал≥
шк≥дник≥в та в≥дсутност≥ ефективних
засоб≥в боротьби з ними. ѕрот¤гом л≥та 1939
року на ѕолтавщин≥ було з≥брано, головним
чином руками учн≥в, 19 тис¤ч центнер≥в
довгоносик≥в. р≥м того, колгоспи непом≥рно
довго зат¤гнули строки пос≥ву цукрового
бур¤ка, а 23 тис¤ч≥ гектар≥в довелос¤
повн≥стю перес≥вати [13]. --------------- 13
ƒјѕќ. ф.ѕ-15, оп.1, спр.56, арк. 107, 110. ”
1939 роц≥ не були виконан≥ ≥ плани розвитку
громадського тваринництва. “ак, при план≥
217,5 тис¤ч гол≥в великоњ рогатоњ худоби, на
колгоспних фермах було лише 208 тис¤ч (95,6
в≥дсотк≥в в≥д плану). ћолочно-товарн≥ ферми
мали лише 66 в≥дсотк≥в колгосп≥в, в≥вцеферми
Ч 69 в≥дсотк≥в ≥ свиноферми Ч 99,6 в≥дсотк≥в.
Ќаступного року становище в тваринництв≥
дещо пол≥пшилос¤ ≥ напередодн≥ в≥йни в
колгоспах ≥ радгоспах област≥ вже
нал≥чувалос¤ 7913 тваринницьких ферм, у ¤ких
знаходилос¤ 778009 гол≥в великоњ рогатоњ
худоби, включаючи молодн¤к, 658 394 свиней, 254 679
овець ≥ б≥льше 3 млн. птиц≥ [14]. --------------- 14
ƒјѕќ. ф.ѕ-15, оп.1, спр.56, арк.126. олгоспно-радгоспна
феодальна система позбавл¤ла колгоспник≥в
стимул≥в до прац≥. Ќизькою залишалас¤
трудова дисципл≥на, спостер≥галис¤
чисельн≥ порушенн¤ прийн¤того ур¤дом —–—–
в 1935 роц≥ —татуту с≥льськогосподарськоњ
арт≥л≥. “ак, прот¤гом 1938 року в колгосп≥ "јвангард"
ћиргородського (15) району 69
колгоспник≥в не виробили встановленого
м≥н≥муму трудодн≥в, а 82 Ч жодного разу не
виходили на роботу [15]. --------------- 15
ƒјѕќ. ф.ѕ-15, оп.1, спр.258, арк.42. Ќадзвичайно
низький р≥вень оплати прац≥ змушував
колгоспник≥в, щоб вижити, покладатис¤ на
присадибн≥ д≥л¤нки та на п≥дсобн≥ промисли,
шукати зароб≥тку на сторон≥. ўоб змусити
сел¤н працювати в колгоспах, влада ¤к могла
боролас¤ з "приватновласницькими
тенденц≥¤ми", пер≥одично зд≥йснюючи
перев≥рку розм≥р≥в присадибних д≥л¤нок та
в≥дбираючи понаднормов≥ лишки земл≥.
—таном на 1 жовтн¤ 1939 року обм≥р присадибних
д≥л¤нок було проведено у 2508 колгоспах
област≥, при цьому у 267 690 дворах були
ви¤влен≥ надлишки земл≥ загальною площею 41
591 гектар [16]. --------------- 16
ƒјѕќ. ф.ѕ-15, оп.1, спр.106,арк.18. ћатер≥альне
становище колгоспник≥в було жалюг≥дним.
∆итлов≥ прим≥щенн¤ залишалис¤ практично
такими ж, ¤к ≥ тис¤чу рок≥в тому Ч
глинобитна, крита соломою або очеретом хата
з двох к≥мнат Ч кухн≥ ≥ жилоњ к≥мнати, ¤ка
одночасно слугувала в≥тальнею, њдальнею ≥
спальнею. Ѕ≥льш≥сть колгоспник≥в
задовольн¤лос¤ домотканим од¤гом, ¤к ≥
сотн≥ рок≥в тому. Ќа роботу ≥ вдома ходили
босими аж до заморозк≥в Ч економили взутт¤.
„асто одна пара чоб≥т або вал¤нок слугувала
дек≥льком членам с≥м'њ ≥ њх взували по черз≥.
¬их≥дних дн≥в дл¤ колгоспник≥в не
передбачалос¤, в≥дпусток також, а оплата
прац≥ була майже виключно натуральною. ўоб
знищити в сел¤н саму згадку про фермерськ≥ (хут≥рн≥)
господарства, ¤к≥ споконв≥ку ≥снували в
”крањн≥, влада п≥д приводом наближенн¤
колгоспник≥в до культурно-осв≥тн≥х
заклад≥в вир≥шила взагал≥ л≥кв≥дувати
хутори, переселивши њх мешканц≥в на
центральн≥ садиби колгосп≥в. “им самим вона
забезпечувала пост≥йний контроль
тотал≥тарного режиму в особ≥ колгоспних ≥
с≥льських управл≥нц≥в над виробничим ≥
приватним житт¤м колгоспник≥в. 25
травн¤ 1939 року ÷ ¬ ѕ(б) ≥ –аднарвок —–—–
прийн¤ли сп≥льну постанову про зселенн¤
хутор≥в, а вже до 1 жовтн¤ цього ж року ≥з
плану 21364 господарств, ¤к≥ п≥дл¤гли
л≥кв≥дац≥њ, примусово було переселено 18 221.
¬ ход≥ зселенн¤ руйнувалис¤ об≥йст¤, на
¤ких жили ц≥л≥ покол≥нн¤ хл≥бороб≥в,
нищилис¤ могили предк≥в, викорчовувалис¤
садки. ¬се це в≥дбувалос¤ в авральному
пор¤дку, методом грубого тиску, примусу ≥
насильства. Ќапередодн≥ зими з ус≥х
зселених господарств у власн≥ хати
перейшли жити лише 8276 с≥мей або 44 (16)
в≥дсотки. –ешта мала розм≥ститис¤ на зиму
по сус≥дах або родичах, ¤кщо вони були. ѓх
дол¤ владу не ц≥кавила, головним було
виконати план [17]. --------------- 17
ƒјѕќ. ф.ѕ-15, оп.1, спр.86, арк.29. ”
зв'¤зку ≥з вступом –ад¤нського —оюзу у
другу св≥тову в≥йну та пов'¤заною з нею
м≥л≥таризац≥Їю економ≥ки ≥ створенн¤м
стратег≥чних запас≥в продовольства
матер≥альне становище полтавц≥в ще б≥льше
пог≥ршилос¤. « урожаю 1939 року чверть
колгосп≥в полтавськоњ област≥ видали
колгоспникам менше 0,5 кг зерна на трудодень,
одночасно були зменшен≥ централ≥зован≥
фонди постачанн¤ хл≥бом та хл≥бопродуктами
населенн¤ м≥ст. Ѕ≥л¤ продовольчих
магазин≥в утворювалис¤ величезн≥ черги, що
викликало занепокоЇнн¤ нав≥ть у
представник≥в м≥сцевоњ влади. ” лист≥
першого секретар¤ ѕолтавського обкому ѕ(б)”
¬. ћаркова до ÷ ѕ(б)” в≥д 11 с≥чн¤ 1940 року
пов≥домл¤лос¤: "¬ останн≥й час продаж
хл≥ба в≥дбуваЇтьс¤ при на¤вност≥
величезних черг, ¤к≥ утворюютьс¤. “акий
стан ≥з забезпеченн¤м хл≥бом роб≥тник≥в на
п≥дприЇмствах викликаЇ зап≥зненн¤ на
роботу та прогули" [18]. Ќе ≥накше, ¤к
цин≥змом можна назвати слова —тал≥на,
сказан≥ ним у траг≥чн≥ тридц¤т≥ роки про те,
що "жити стало краще, жити стало весел≥ше". --------------- 18
÷ит. за: ѕолтава. ≤сторичний нарис. Ч
ѕолтава, 1999. Ч —. 162. ”
зовс≥м ≥ншому становищ≥ перебувала
парт≥йно-рад¤нська номенклатура.
ѕродовольством вона забезпечувалас¤ ≥з
спец≥альних закритих розпод≥льник≥в,
харчувалас¤ в таких же закритих њдальн¤х.
ѕосилен≥ щом≥с¤чн≥ пайки одержували ≥
чисельн≥ уповноважен≥, ¤к≥ вињжджали в села
≥ райони дл¤ проведенн¤ хл≥бозагот≥вельних
та ≥нших кампан≥й. р≥м зарплати,
номенклатура регул¤рно отримувала ≥
грошову допомогу в конвертах, з ¤коњ не
сплачували нав≥ть обов'¤зкових парт≥йних
внеск≥в. Ќа 1941 р≥к одноразова допомога "в≥дпов≥дальним
прац≥вникам" област≥ була встановлена в
сум≥ 266 тис¤ч карбованц≥в [19]. якщо б≥льш≥сть
населенн¤ м≥ст ≥ роб≥тничих селищ мешкало в
бараках, гуртожитках ≥ "комуналках", то
номенклатурн≥ прац≥вники одержували
ц≥лком комфортабельн≥ квартири, часто
насильно виселивши з них с≥м'њ репресованих
громад¤н. --------------- 19
ƒјѕќ, ф.ѕ-15, оп.1, спр.189, арк.54. ¬
роки "великого перелому" сталис¤
суттЇв≥, але неоднозначн≥ зм≥ни ≥ в
культурно-осв≥тньому житт≥ полтавц≥в. «
одного боку, були дос¤гнут≥ вагом≥
результати в л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥ та
п≥двищенн≥ загального осв≥тнього р≥вн¤
украњнського народу, а з другого Ч вс¤
система рад¤нськоњ осв≥ти (17) була
спр¤мована на вихованн¤ п≥дростаючого
покол≥нн¤ в дус≥ в≥дданост≥ ≥де¤м
марксизму-лен≥н≥зму. Ћюди мали стати
сл≥пими виконавц¤ми вол≥ комун≥стичноњ
парт≥њ, а точн≥ше Ч "вожд¤ парт≥њ ≥
народу" ….—тал≥на. Ќапередодн≥
рад¤нсько-н≥мецькоњ в≥йни на ѕолтавщин≥
працювало 5 вуз≥в, два науково-досл≥дних
≥нститути, 43 техн≥куми ≥ 1746 шк≥л, у тому
числ≥ 841 початкова, 647 неповних середн≥х ≥ 258
середн≥х. ” школах навчалос¤ 370 тис¤ч учн≥в
≥ працювало 15 тис¤ч вчител≥в. ≤
хоч в —–—– було оголошено про л≥кв≥дац≥ю
неписьменност≥, поза школою ще залишалос¤
близько 6 тис¤ч д≥тей. «начним був ≥ в≥дс≥в
д≥тей через неусп≥шн≥сть: у ћиргородському
район≥ в≥н становив 349, ќржицькому Ч 156,
Ўишацькому Ч 141 ≥ т.д. ”сп≥шн≥сть учн≥в
перес≥чно по област≥ становила 89 в≥дсотк≥в.
Ќайнижчою (86 в≥дсотк≥в) вона була з
рос≥йськоњ мови, ¤ку нещодавно ввели в
школах ¤к обов'¤зковий предмет. ќф≥ц≥йно на
ѕолтавщин≥ було зареЇстровано 5634
неписьменних, насправд≥ њх було значно
б≥льше [20]. --------------- 20
ƒјѕќ, ф.ѕ-15, оп.1, спр.106, арк.71-72. ”
зв'¤зку з переходом на обов'¤зкове
семир≥чне навчанн¤ гостро постала проблема
педагог≥чних кадр≥в. Ќа початку 1939-1940
навчального року в школах област≥ не
вистачало 217 вчител≥в, але у зв'¤зку з
введенн¤м з 1 вересн¤ 1939 року загальноњ
в≥йськовоњ повинност≥ ≥ призовом вчител≥в
до „ервоноњ јрм≥њ њх нестача могла
зб≥льшитис¤ до 3 тис¤ч. ўоб не зривати
навчальний процес, 5 жовтн¤ 1939 року бюро
обкому ѕ(б)” прийн¤ло постанову, ¤ка
дозвол¤ла випускникам середн≥х шк≥л п≥сл¤
м≥с¤чноњ п≥дготовки працювати вчител¤ми
молодших клас≥в. ращ≥ вчител≥ початкових
шк≥л п≥сл¤ короткотерм≥нових курс≥в могли
викладати спец≥альн≥ навчальн≥ предмети у
5-7 класах. „астину вчител≥в м≥ських шк≥л
було вир≥шено в примусовому пор¤дку
направити на роботу на село. ”
к≥нц≥ 30-х рок≥в рад¤нська влада
продовжувала нищити рел≥г≥йн≥ установи Ч
Їдин≥ орган≥зац≥йн≥ структури сусп≥льства,
що збереглис¤ з дореволюц≥йних час≥в ≥
залишалис¤ поза парт≥йним контролем.
ѕол≥тика войовничого атењзму, ¤ка
проводилас¤ на державному р≥вн≥, призвела
до того, що напередодн≥ рад¤нсько-н≥мецькоњ
в≥йни на ѕолтавщин≥ залишилос¤ лише
дек≥лька д≥ючих церков. ¬иконанн¤
рел≥г≥йних обр¤д≥в вважалос¤ мало не
державним злочином ≥ пересл≥дувалос¤
рад¤нською владою. 17 травн¤ 1941 року на
виконком≥ Ћубенсь-(18)коњ районноњ
ради депутат≥в труд¤щих слухали за¤ву
жительки села ¬овчик ћаложон ћар≥њ
—емен≥вни про зн¤тт¤ накладеного на нењ
м≥л≥ц≥Їю штрафу в сум≥ 100 карбованц≥в за
читанн¤ псалтир¤ над пок≥йником. ѕ≥сл¤
нетривалого обговоренн¤ виконком ухвалив
таке р≥шенн¤: "¬важати, що штраф на гр.
ћаложон накладено в≥рно, а тому у проханн≥
њњ про зн¤тт¤ штрафу в≥дмовити". √олова
виконкому райради “ихоненко. —екретар
виконкому райради Ѕроншваг [21]. --------------- 21
–≥дне слово (Ћубни). Ч 1941,3 листопада. ѕ≥сл¤
п≥дписанн¤ "пакту –≥бентропа-ћолотова"
–ад¤нський —оюз почав посилено готуватис¤
до в≥йни. ћ≥л≥таристський бум охопив ус≥
сфери сусп≥льного житт¤ полтавц≥в,
швидкими темпами в колгоспах, на
п≥дприЇмствах ≥ в установах почали
створюватис¤ орган≥зац≥њ “—ќј¬≤ј’≤ћу (“овариства
спри¤нн¤ арм≥њ, ав≥ац≥њ ≥ х≥м≥чн≥й оборон≥),
¤ких станом на 1 жовтн¤ 1939 року в област≥
нараховувалос¤ 3982. ќхоплювали вони 148731
чолов≥к, головним чином юнак≥в ≥ д≥вчат. ƒл¤
юнак≥в 1919-1920 рок≥в народженн¤ було створено
903 гуртки допризивноњ п≥дготовки, в ¤ких
навчалос¤ 17546 чолов≥к. ” гуртках
“—ќј¬≤ј’≤ћу нашвидкоруч готували
кулеметник≥в, стр≥льц≥в, шофер≥в,
кавалерист≥в, парашутист≥в,
рад≥отелеграф≥ст≥в, м≥нер≥в та ≥н. ќсоблива
увага прид≥л¤лас¤ вивченню стр≥лецькоњ
справи. « ц≥Їю метою в област≥ було створено
1352 гуртки, в ¤ких навчалос¤ майже 28 тис¤ч
майбутн≥х "ворошиловських стр≥льц≥в".
ƒл¤ њх п≥дготовки було обладнано 682 тири. ѕо
зак≥нченн≥ навчанн¤ 21653 гуртк≥вц≥ одержали
значки "¬орошиловський стр≥лець" 1 ≥ 2
ступен≥в. ѕ≥дготовлено було також 9836
кулеметник≥в, але ¤к зазначав обласний
воЇнком, при серйозн≥й перев≥рц≥ х≥ба що 10
в≥дсотк≥в "стр≥льц≥в" зможуть
виконати при стр≥льб≥ встановлен≥
нормативи. ”
примусовому пор¤дку населенн¤ област≥
змушували в≥дв≥дувати зан¤тт¤ з
орган≥зац≥њ протипов≥тр¤ноњ ≥
протих≥м≥чноњ оборони, по зак≥нченн≥ ¤ких
також видавали значки 1 ≥ 2 ступен≥в.
«д≥йснювалас¤ також п≥дготовка
начальник≥в груп самозахисту, пол≥трук≥в ≥
командир≥в ланок, особливо велика увага
прид≥л¤лас¤ вивченню протигаза. Ќаселенн¤
знайомили з тими отруйними речовинами, ¤к≥
використовувалис¤ в роки першоњ св≥товоњ
в≥йни. « ц≥Їю метою в п≥двалах будинк≥в буди
встановлен≥ герметичн≥ протигазов≥
сховища, де в≥дбувалис¤ практичн≥ зан¤тт¤
≥з використанн¤м протигаз≥в. ращим
з орган≥зац≥њ в≥йськовоњ п≥дготовки
вважавс¤ колектив ѕолтавського державного
педагог≥чного ≥нституту. (19)
ѕрот¤гом 1939 року тут пройшло п≥дготовку з
протипов≥тр¤ноњ ≥ протих≥м≥чноњ оборони 555
студент≥в, було п≥дготовлено 200 "ворошиловських
стр≥льц≥в", 57 мотоцикл≥ст≥в, 75
кулеметник≥в, 50 гранатометник≥в, 43 зв'¤зк≥вц≥в
≥ 32 шофери. ’оча б≥льш≥сть ≥з них здобули
непогану теоретичну п≥дготовку, але через
в≥дсутн≥сть справжньоњ зброњ ≥ техн≥чних
засоб≥в курсанти не мали необх≥дних
практичних навичок. ѕроведений
у 1939 роц≥ призов до лав „ервоноњ арм≥њ, ¤к
зазначалос¤ в допов≥д≥ обласного воЇнкому,
пройшов на "високому ≥дейно-пол≥тичному
р≥вн≥": на призовн≥ ком≥с≥њ з'¤вилос¤ 97,1
в≥дсоток призовник≥в, з ¤ких придатними до
стройовоњ служби було визнано 88,6 в≥дсотк≥в,
до нестройовоњ Ч 6,1; в≥дс≥в за пол≥тико-моральними
ознаками складав 3,4 в≥дсотка. ћ≥л≥таристська
гар¤чка не обминула ≥ д≥вчат. ¬ 1939 роц≥ в
област≥ нал≥чувалос¤ 1799 первинних
орган≥зац≥й “овариства „ервоного хреста,
¤к≥ охоплювали 94242 член≥в. ѕ≥д кер≥вництвом
л≥кар≥в ≥ парт≥йним контролем було
створено також 16 шк≥л з п≥дготовки медичних
сестер, у ¤ких навчалос¤ 554 д≥вчат. ƒопризовна
молодь залучалас¤ до масових спортивних
заход≥в. ”чн≥ шк≥л ≥ техн≥кум≥в зобов'¤зувалис¤
виконувати нормативи по дек≥лькох видах
спорту, п≥сл¤ чого њм видавали значки Ѕ√“ќ
("Ѕудь готов к труду и обороне"), а
студентам Ч √“ќ ("√отов к труду и обороне")
1 та 2 ступен≥в. Ќа
вулиц¤х м≥ст ≥ с≥л можна було зустр≥ти
багато молодих людей, груди ¤ких були
обв≥шан≥ значками ¤к ур¤довими нагородами.
„им њх було б≥льше, тим вважалос¤
престижн≥шим, хоча багато хто з юнак≥в
одержав њх незаслужено. ћ≥сцевим органам
влади потр≥бно було виконувати план по
приросту значк≥ст≥в ≥ зв≥туватис¤ перед
начальством, а тому при здач≥ норматив≥в
вимоги послаблювалис¤. ўоб зац≥кавити
молодь до зан¤ть парашутним спортом, у
орпусному саду ѕолтави збудували високу (вище
пам'¤тника "—лави") дерев'¤ну вежу,
навколо ¤коњ пост≥йно збиравс¤ натовп
з≥вак. ≤ хоча стрибки з веж≥ були платними,
бажаючих випробувати себе на хоробр≥сть
вистачало, а ¤кщо хтось ≥з см≥ливц≥в все ж
вагавс¤, ≥нструктор допомагав йому
стусаном нижче по¤са. ќсоблива
увага прид≥л¤лас¤ залученню молод≥ до
оборонних вид≥в спорту (гранатометанн¤,
фехтуванн¤, боксу, боротьби, стр≥лецькоњ
справи), але через в≥дсутн≥сть належноњ
матер≥альноњ бази ≥ квал≥ф≥кованих
тренер≥в та ≥нструктор≥в (20) ц¤
робота проходила вкрай незадов≥льно. ѕлан
по п≥дготовц≥ значк≥ст≥в було виконано
ледве що на 30 в≥дсотк≥в [22]. --------------- 22
ƒјѕќ, ф.ѕ-15, оп.1, спр.45, арк.224. ”
засобах масовоњ ≥нформац≥њ, особливо п≥сл¤
вступу –ад¤нського —оюзу у другу св≥тову
в≥йну, посилилос¤ вихвал¤нн¤ „ервоноњ
арм≥њ, з вуличних репродуктор≥в лунали
бравурн≥ марш≥ ≥ бадьор≥ п≥сн≥ на зразок:
"ќт ћосквы до Ѕританских морей расна¤
арми¤ всех сильней". ћагазини заполонили
дит¤ч≥ в≥йськов≥ ≥грашки, проте жорстока
реальн≥сть вносила своњ корективи у
м≥л≥таристську ейфор≥ю. ¬≥йна з ‘≥нл¤нд≥Їю
показала неп≥дготовлен≥сть –ад¤нського
—оюзу, низький профес≥йний р≥вень „ервоноњ
арм≥њ ≥ була повною неспод≥ванкою дл¤
полтавц≥в. ∆ител≥ м≥ст ≥ с≥л почали
одержувати "похоронки" на своњх
близьких ≥ р≥дних. «'¤вилис¤ поранен≥ ≥
обморожен≥. ѓх було так багато, що медичн≥
заклади не могли вс≥х вм≥стити, тому де¤к≥
школи ѕолтавщини були перетворен≥ на
в≥йськов≥ госп≥тал≥, а учн≥ переведен≥ до
≥нших шк≥л ≥ змушен≥ навчатис¤ у третю
зм≥ну. ѕ≥д кер≥вництвом учител≥в д≥ти
носили пораненим книги, цукерки ≥ фрукти, а
в палатах показували дит¤чу самод≥¤льн≥сть,
сп≥вали п≥сн≥ ≥ танцювали, але
червоноарм≥йц≥ були похмурими ≥ слухали њх
безучасно. ќтже,
в переддень рад¤нсько-н≥мецькоњ в≥йни 1941-1945
рок≥в ѕолтавщина, ¤к ≥ вс¤ ”крањна, була
знекровленою голодомором 1932-1933 рок≥в ≥ "великим
терором" другоњ половини 30-х рок≥в. Ѕули
знищен≥ останн≥ залишки нац≥онального
житт¤. Ѕудь-¤кий оп≥р рад¤нськ≥й систем≥
став неможливим, ≥ населенн¤ ѕолтавщини
перетворилос¤ на безлику ≥ пок≥рну масу
буд≥вник≥в "св≥тлого комун≥стичного
майбутнього". «давалос¤, що п≥сл¤
пережитих потр¤с≥нь ≥ б≥дувань вс≥ жахи
комун≥стичного режиму вже залишилис¤
позаду, проте украњнський народ чекали нов≥
траг≥чн≥ випробуванн¤.
|
