Ярошенко
Микола Олександрович
(1846—1898) — російський живописець. Народився
у Полтаві в сім'ї військовослужбовця.
Закінчив Полтавський кадетський корпус,
потім Михайлівську артилерійську академію
в Петербурзі. Основи художньої грамоти
одержав у Кадетському корпусі, де 1855—1857 рр.
навчався у художника І. К. Зайцева. У 1867—1874
рр. був вільним слухачем петербурзької АМ, з
1876 р. — член Товариства передвижників.
Неодноразово бував у Полтаві, зокрема, у 1865
і 1876 рр.. Підтримував дружні стосунки з Г. Г.
Мясоєдовим. Помер і похований у м.
Кисловодську. Наприкінці 1917 р., згідно з
заповітом вдови художника Марії Павлівни,
була привезена з Петрограда і передана
Полтаві мистецька колекція Ярошенка: понад
100 творів малярства і 21 альбом малюнків (збереглися
відповідно 58 і 19), а також чимало творів
передвижників. Вони створили основу
Полтавської картинної галереї, згодом —
Полтавського художнього музею, на фасаді
якого встановлено Ярошенку М. О.
меморіальну дошку. Ім'ям М.О. Ярошенко
названо вулицю.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
1002
Ярошенко
М.О. Автопортрет
Ярошенко
Микола Олександрович
(1/13.12.1846, Полтава — 25.06/7.07.1898,
Кисловодськ)
— живописець і рисувальник, типовий
представник «ідейного реалізму»; генерал-майор.
Народився
в Полтаві в родині кадрового офіцера. Закінчив
Петровський Полтавський кадетський корпус,
Перший кадетський корпус у Петербурзі,
Павловське і Михайлівське артилерійські
училища, Михайлівську артилерійську
академію (1870 p.) Одночасно у 1867—1874 рр. відвідував
вечірні класи Академії мистецтв і
рисувальної школи Товариства заохочення
художників. Після випуску протягом 25 років
працював у Петербурзькому Арсеналі (Патронному
заводі), просунувшись службовою драбиною до
генерала. Закоханий у свою військову
професію, М. Ярошенко все ж знайшов справжнє
покликання в мистецтві. Світогляд митця
формувався в напруженій суспільній
атмосфері 70-х рр. XIX ст. Революційно-демократичні
кола інтелігенції, з якими він зблизився,
вимагали від мистецтва відображення і
критики суспільних явищ. У 1875 p. M. Ярошенко
дебютував на 4-й пересувній виставці
передвижників, а наступного року був
прийнятий в члени Товариства і зразу ж
обраний до правління. З 1887 p.
М. Ярошенко став ідейним керівником
Товариства. Сучасники називали його «совістю
російських художників». Художник-громадянин
приніс у мистецтво передвижників особливе
коло гостросюжетних образів. Першим серед
вітчизняних живописців він втілив образ
робітника, першим змалював образи
студентської молоді. Особливо його
приваблювали люди, пов'язані з революційним
рухом. Картини М. Ярошенка тенденційні,
деякі є насправді мальованою агіткою, але
всі вони написані з великим почуттям.
Художник створив також ряд портретів
сучасних йому діячів культури. Найвідоміші
твори: «Кочегар» (1878 p.), «В'язень» (1878 p.), «Студент» (1881 p.), «Курсистка» (1883 p.), «Скрізь життя»
(1888 p.); портрети П.
Стрепетової, Д. Менделєєва, М. Салтикова-Щедріна,
Г. Успенського, В. Короленка, О. Плещеева, М.
Ге; пейзажі. На українську тематику створив
картини: «Дівчина з рогачем» (1864 р.), «Сліпі каліки під Києвом» (1879 р.), «Жебраки в Києво-Печерській
лаврі» (1879—1880 pp.). Наприкінці 1880-х рр. розладнане
здоров'я змусило М. Ярошенка перебратися на
Кавказ. У 1892 p.
він вийшов у відставку, вирішивши
присвятити останні роки життя виключно
мистецтву. Художник купив невелику
маєтність у Кисловодську, де й помер від
сухот 52 років від роду. Згідно із заповітом
вдови художника в 1917 p.
Полтаві була передана мистецька колекція,
до якої входило понад 100 картин і етюдів М.
Ярошенка, 23 альбоми з його малюнками а також
чимало творів інших
художників-передвижників. Ця колекція
стала основою музейної збірки, на базі якої
у квітні 1919 p. було
відкрито Полтавську картинну галерею.
Білоусько О.
А.,
Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 254
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
Комітет охорони пам'яток мистецтва і старовини (Губкомис)
Мясоєдов Григорій Григорович
|