Микола Олександрович Ярошенко

19 декабря 2010 года исполнилось 170 лет со дня основания Петровского Полтавского кадетского корпуса.

Все выпускники в новой версии сайта.

 

Меню: Особистості - Я; Імена на карті; Художники; Навчалися у Полтаві; Народилися у Полтаві  Версія для друку   На головну

Ярошенко Микола Олександрович (1846—1898) — російський живописець. Народився у Полтаві в сім'ї військовослужбовця. Закінчив Полтавський кадетський корпус, потім Михайлівську артилерійську академію в Петербурзі. Основи художньої грамоти одержав у Кадетському корпусі, де 1855—1857 рр. навчався у художника І. К. Зайцева. У 1867—1874 рр. був вільним слухачем петербурзької АМ, з 1876 р. — член Товариства передвижників. Неодноразово бував у Полтаві, зокрема, у 1865 і 1876 рр.. Підтримував дружні стосунки з Г. Г. Мясоєдовим. Помер і похований у м. Кисловодську. Наприкінці 1917 р., згідно з заповітом вдови художника Марії Павлівни, була привезена з Петрограда і передана Полтаві мистецька колекція Ярошенка: понад 100 творів малярства і 21 альбом малюнків (збереглися відповідно 58 і 19), а також чимало творів передвижників. Вони створили основу Полтавської картинної галереї, згодом — Полтавського художнього музею, на фасаді якого встановлено Ярошенку М. О. меморіальну дошку. Ім'ям М.О. Ярошенко названо вулицю.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992).
Стор. 1002

Ярошенко М.О. Автопортрет

   

Ярошенко Микола Олександрович (1/13.12.1846, Полтава — 25.06/7.07.1898, Кисловодськ) — живописець і рисувальник, типовий представник «ідейного реалізму»; генерал-майор.

Народився в Полтаві в родині кадрового офіцера. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Перший кадетський корпус у Петербурзі, Павловське і Михайлівське артилерійські училища, Михайлівську артилерійську академію (1870 p.) Одночасно у 1867—1874 рр. відвідував вечірні класи Академії мистецтв і рисувальної школи Товариства заохочення художників. Після випуску протягом 25 років працював у Петербурзькому Арсеналі (Патронному заводі), просунувшись службовою драбиною до генерала. Закоханий у свою військову професію, М. Ярошенко все ж знайшов справжнє покликання в мистецтві. Світогляд митця формувався в напруженій суспільній атмосфері 70-х рр. XIX ст. Революційно-демократичні кола інтелігенції, з якими він зблизився, вимагали від мистецтва відображення і критики суспільних явищ.  У 1875 p. M. Ярошенко дебютував на 4-й пересувній виставці передвижників, а наступного року був прийнятий в члени Товариства і зразу ж обраний до правління. З 1887 p. М. Ярошенко став ідейним керівником Товариства. Сучасники називали його «совістю російських художників». Художник-громадянин приніс у мистецтво передвижників особливе коло гостросюжетних образів. Першим серед вітчизняних живописців він втілив образ робітника, першим змалював образи студентської молоді. Особливо його приваблювали люди, пов'язані з революційним рухом. Картини М. Ярошенка тенденційні, деякі є насправді мальованою агіткою, але всі вони написані з великим почуттям. Художник створив також ряд портретів сучасних йому діячів культури. Найвідоміші твори: «Кочегар» (1878 p.), «В'язень» (1878 p.), «Студент» (1881 p.), «Курсистка» (1883 p.), «Скрізь життя» (1888 p.); портрети П. Стрепетової, Д. Менделєєва, М. Салтикова-Щедріна, Г. Успенського, В. Короленка, О. Плещеева, М. Ге; пейзажі. На українську тематику створив картини: «Дівчина з рогачем» (1864 р.), «Сліпі каліки під Києвом» (1879 р.), «Жебраки в Києво-Печерській лаврі» (1879—1880 pp.). Наприкінці 1880-х рр. розладнане здоров'я змусило М. Ярошенка перебратися на Кавказ. У 1892 p. він вийшов у відставку, вирішивши присвятити останні роки життя виключно мистецтву. Художник купив невелику маєтність у Кисловодську, де й помер від сухот 52 років від роду. Згідно із заповітом вдови художника в 1917 p. Полтаві була передана мистецька колекція, до якої входило понад 100 картин і етюдів М. Ярошенка, 23 альбоми з його малюнками а також чимало творів інших художників-передвижників. Ця колекція стала основою музейної збірки, на базі якої у квітні 1919 p. було відкрито Полтавську картинну галерею.

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
 Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 254

 

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Комітет охорони пам'яток мистецтва і старовини (Губкомис)

 Мясоєдов Григорій Григорович

 

 

 

 

Кочегар. 1878. Масло


Курсистка. 1883. Масло


На качелях. 1888. Масло


Всюду жизнь. 1888. Масло


Портрет художника Николая Николаевича Ге. 1890. Масло 

 

 

Хостинг от uCoz