Феодосій (Сергіів Микола Васильович)
|
|
Меню:
Особистості - С; Особистості - Ф;
Репресовані; Релігійні
діячі; Єпископи |
|
Федосій
Сергіів 02.02.1923 висвячений на єпископа-вікарія Прилуцького (Полтавської єпархії) під юрисдикцією Московської патріархії. У жовтні 1923 перейшов до Синодальної (обновленської) церкви, ставши єпископом Полтавським. У жовтні 1924 приєднався до Української автокефальної православної церкви: єпископ Переяславський, пізніше - Бердичівський. З жовтня 1926 - член президії Всеукраїнської православної церковної ради, завідуючий відділом богослужіння. Брав участь у редагуванні журналу “Церква й життя”. З 1928 - духовний керівник Бердичівської церковної округи. Після церковного Собору (9-12.12.1930), що об'єднав частину парафій “самоліквідованої” УАПЦ, приєднався до Української православної церкви, очолюваної Іваном Павловським. З 1933 був священиком на Полтавщині. У 1936 заарештований і висланий до концтабору на Колиму, де і загинув. О. Ігнатуша (Запоріжжя). І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
Посилання на сторінку/ссылка на страницу:
Феодосий (Сергеев Николай Васильевич) (1880-1937). Русская Православная Церковь, Обновленческая церковь, Украинская Автокефальная Православная Церковь (липковцы), епископ. Родился в 1880 г. В 1909 году (а по другим сведениям в 1919 году) окончил Киевскую духовную академию со степенью кандидата богословия. Рукоположен во священника. Служил в Полтаве, Харькове, Каменец Подольском, Житомире, г. Лубны Полтавской области. 2 февраля 1923 года хиротонисан во епископа Прилукского. [Викарий Полтавской епархии]. При архиепископе Полтавском Григории уклонился от правящего епископа и в середине июля 1923 года перешел в группировку "Живая Церковь". Но это церковное течение его не удовлетворило, и он вскоре перешел в новое церковное течение - липковщину. Арестован в Полтаве в 1937 г. Осужден 17 декабря тройкой при УНКВД по Полтавской области по ст. 54, ч. 1 УК УССР. Труды: Русские церковные соборы от начала христианства на Руси до XVI в. // Православный собеседник. 1907. с. 19. Благотворительный фонд "Русское Православие"
|