Меню: Особистості - В; Освітяни; Письменники; Навчалися у Полтаві 
 Версія для друку   На головну

Ващенко Григорій Григорович — Ващенко Григорий Григорьевич — (літ. псевд. — Г. Васьківський, Г. В-о; 23.04/6.05.1878, с. Богданівка Прилуцького повіту, тепер Чернігівської обл. — 2.05.1967, Мюнхен, Німеччина) — педагог, психолог, письменник; творець української національної системи виховання.

Народився у селянській сім'ї. Навчався в Роменському духовному училищі, Полтавській духовній семінарії, Московській богословській академії (1899—1903 pp.). Викладав у Полтавському єпархіальному училищі, потім у Кутаїській гімназії. Повернувшись у 1911 р. на Україну, вчителював у Тульчині й Ромнах, викладав у Полтавському вчительському інституті, був директором учительської семінарії. 3 1918 р.— доцент, згодом професор педагогіки історико-філологічного факультету Полтавського народного університету. Під час денікінської окупації в 1919 p. був заарештований і лише дивом уникнув розстрілу. Після цього протягом 1920—1923 рр. працював в учительській школі у с. Білики Кобеляцького повіту. З 1923 p. — професор, завідувач кафедри педології та педагогіки Полтавського інституту народної освіти (з 1930 p. — інститут соціального виховання, з 1933 p. — Полтавський педагогічний інститут). Провадив велику наукову й громадську діяльність. Однак спроби впровадити в практику своє розуміння виховного ідеалу наштовхнулися на спротив радянської системи. Підручник Г.Г. Ващенка «Загальні методи навчання» (1927 p.) було заборонено, а його самого в 1933 p. звільнено з роботи із звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі. Від подальшого переслідування вченого врятував виїзд за межі України. В 1936—1940 рр. він викладав у Сталінградському педінституті, потім повернувся на попереднє місце праці. В окупованій німцями Полтаві редагував україномовну газету «Голос Полтавщини». З 1942 p. — на еміграції; професор Українського Вільного університету і Богословської академії УАПЦ у Мюнхені, з 1950 p. — її ректор.

Як письменник, заявив про себе на поч. XX ст., випустивши збірки «Пісня в кайданах» (1907 р.) та «До ґрунту» (1912 р.). На еміграції написав спогади: «З часів німецької окупації України» (1957 р.). Із педагогічних праць найважливіша: «Виховний ідеал» (1950 р.), написана для Спілки української молоді й вибудувана на принципі «служба Богові і Україні». В 1993 р. ця книга перевидана в Полтаві (після 1928 р., коли побачила світ книга «Загальні методи педагогіки», це перша надрукована в Україні книга Г.Г. Ващенка). Інші твори: «Виховання волі і характеру», «Виховання любові до Батьківщини», «Український ренесанс XX століття». З 1993 р. у Полтаві, а з 1995 р. — у Києві діє Педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка.

О. А. Білоусько, О. П. Ревегук, В. Я. Ревегук.
  Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.185

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Левитський Олекса Августинович

 Богословські курси (1942-1943 рр.)