На Іллінський ярмарок збиралося до 40 тис. людей. Вартість привезених товарів становила від ¹/₂ до ²/₃ вартості товарів, привезених на всі ярмарки Полтавщини, і сягала 28 млн. крб. (1864). Найважливішими були бавовняні, шовкові, вовняні, лляні і конопляні тканини й сукна (на них припадало до 45 % вартості проданих товарів), далі йшли хутро та галантерейні товари. Іллінському ярмарку належало одне з перших місць у Росії по торгівлі вовною. Так, в 1860 р. було продано 122 тис. пудів тонкорунної вовни на 2049 тис. крб. Він являвся значним ринком збуту промислових товарів центральних губерній Росії, зокрема, тканин, виробів із заліза. З-за кордону привозилися шовкові і вовняні тканини, хутра, австрійські сінокосні коси, аптекарський товар та ін. У 1860 р. вітчизняні товари становили по продажу 15 325 тис. крб., а іноземні — 859 тис. крб. Іллінський ярмарок був тісно пов'язаний з ін. великими ярмарками Лівобережної, Південної і, менше — Правобережної України, а також Росії, утворюючи єдину ярмаркову мережу країни. У кінці 19 ст. починає занепадати. У 1895 р. було продано товару всього на 1,107 тис. крб. У 20-х рр. 20 ст. Іллінський ярмарок припинив існування.

У липні 1845 р. на Іллінський ярмарок приїжджав Т. Г. Шевченко. Пізніше, 20 липня 1857 р., він записав про це в «Щоденнику»: «Ильинская ярмарка в Ромни, теперь, кажется, в Полтаве. В 1845 году я случайно видел это знаменитое торжище...». Див. Ярмарки.