ћеню: ѕолтавщина в роки другоњ св≥товоњ в≥йни (1939-1945); Ѕ≥бл≥отека
 ¬ерс≥¤ дл¤ друку   Ќа головну

–озд≥л III.
ѕ≥д н≥мецькою владою

І 6. Ѕлагод≥йна д≥¤льн≥сть громадськост≥

‘ашистська доктрина расовоњ вин¤тковост≥ н≥мц≥в ставила украњнц≥в у принизливе становище безсловесних ≥ пок≥рних раб≥в. ѓм заборон¤лос¤ без спец≥ального дозволу залишати м≥сц¤ пост≥йного проживанн¤, виходити з помешканн¤, коли стемн≥Ї, давати притулок нем≥сцевим жител¤м тощо. ¬ побутовому в≥дношенн≥ полтавц≥ були в≥дкинут≥ в часи середньов≥чч¤: вогонь добували кресалами, хл≥б молотили ц≥пами, зерно мололи на ручних жорнах або товкли в ступах ≥ т.д. Ќе вистачало найнеобх≥дн≥шого: сол≥, цукру, гасу, с≥рник≥в. ѕозбавлен≥ приватноњ власност≥ й ≥н≥ц≥ативи, пригн≥чен≥ довготривалою матер≥альною нуждою, б≥льшовицькою бездуховн≥стю ≥ жорсток≥стю рад¤нськоњ влади, а згодом ≥ н≥мецьких окупант≥в, полтавц≥ зводили своњ ≥нтереси до др≥бного щоденного побуту в турботах про њжу, помешканн¤, реч≥, м≥сц¤ в черз≥ та ≥н.  ритер≥Їм ≥снуванн¤ дл¤ б≥льшост≥ з них стала боротьба за виживанн¤, без огл¤ду на ≥дењ, ≥деолог≥њ та режими.

¬осени 1941 року м≥ста ≥ села ѕолтавщини заполонили маси б≥женц≥в, ¤к≥ в результат≥ швидкого просуванн¤ н≥мецьких в≥йськ не встигли евакуюватис¤ на сх≥д ≥ залишилис¤ без засоб≥в ≥снуванн¤. “ис¤ч≥ одиноких престар≥лих людей, сир≥т та ≥нвал≥д≥в потребували матер≥альноњ допомоги ≥ соц≥альноњ оп≥ки. Ћише в ѕолтавському район≥ нал≥чувалос¤ б≥льше 250 д≥тей-сир≥т, батьки ¤ких померли п≥д час голоду 1932-1933 рок≥в, були розстр≥л¤н≥ або ув'¤знен≥ рад¤нською владою ^[1].  

---------------

¹ √олос ѕолтавщини. Ч 1942. Ч 24 червн¤.

(118) ƒопомогу соц≥ально незахищеним верствам населенн¤ мали надавати в≥дд≥ли соц≥альноњ оп≥ки (п≥клуванн¤), ¤к≥ ≥снували при м≥ських ≥ районних управах. ѕроте ф≥нансов≥ можливост≥ допом≥жноњ украњнськоњ адм≥н≥страц≥њ були вкрай обмеженими ≥, до того ж, перебували п≥д повним контролем н≥мц≥в. “ому незначна матер≥альна допомога надавалас¤ лише найб≥льш нужденним: с≥м'¤м репресованих рад¤нською владою, д≥т¤м-сиротам та ≥н. ” Ћубнах, наприклад, при м≥ськ≥й управ≥ був створений спец≥альний фонд допомоги родинам репресованих украњнц≥в, до складу правл≥нн¤ ¤кого вв≥йшли √.—. ѕономаренко (голова), редактор газети "–≥дне слово" —.ћ. ѕетренко, ≤.—. ћуха, ћ.ј.  ол≥сник та ќ.‘. —иницька ^[2].

---------------

² –≥дне слово (Ћубни). Ч 1942. Ч 18 червн¤.

Ќа обл≥ку в≥дд≥лу соц≥альноњ оп≥ки ѕолтавськоњ м≥ськоњ управи перебувало б≥льше 4 тис¤ч пенс≥онер≥в-≥нвал≥д≥в та близько тис¤ч≥ член≥в родин репресованих ≥ б≥женц≥в, але б≥льш-менш регул¤рно пенс≥њ одержали лише близько 200 чолов≥к. ѕенс≥йний фонд м≥ськоњ управи формувавс¤ майже виключно за рахунок добров≥льних пожертв населенн¤ та прибутк≥в в≥д п≥дсобних п≥дприЇмств: двох орендованих млин≥в, художньоњ майстерн≥, ком≥с≥йних крамниць, зањжджого двору та ≥н. ^[3].

---------------

³ √олос ѕолтавщини. Ч 1942. Ч 16 жовтн¤.

”  ременчуц≥ на обл≥ку у в≥дд≥л≥ п≥клуванн¤ м≥ськоњ управи на початку 1943 року перебувало 3090 пенс≥онер≥в та ≥нвал≥д≥в. –егул¤рноњ пенс≥њ вони не одержували, але найб≥льш потребуючим надавалас¤ одноразова допомога в розм≥р≥ 150-300 крб. (дл¤ пор≥вн¤нн¤: коробка с≥рник≥в на чорному ринку коштувала майже 10 крб.). ¬сього прот¤гом 1942 - початку 1943 рок≥в пенс≥онерам та ≥нвал≥дам було видано 122410 крб.  р≥м того, в≥дд≥л п≥клуванн¤ в≥дкрив дл¤ них Ѕудинок ≥нвал≥д≥в на 50 м≥сць, дв≥ годинников≥, дв≥ слюсарн≥, музичну, шевську ≥ кравецьку майстерн≥ ^[4].

---------------

⁴ ƒјѕќ, ф.–-2701, оп.1, спр.36, арк.9.

ќтже, в пер≥од н≥мецько-фашистськоњ окупац≥њ Їдиноњ системи соц≥ального захисту на ѕолтавщин≥, ¤к ≥ по вс≥й ”крањн≥, не ≥снувало. ¬иход¤чи з власноњ ≥н≥ц≥ативи ≥ в межах дозволеного окупантами, допомогу соц≥альне незахищеним верствам населенн¤ надавали районн≥ ≥ м≥ськ≥ управи допом≥жноњ украњнськоњ адм≥н≥страц≥њ. ѓњ розм≥р залежав в≥д обмежених ф≥нансових можливостей та ≥н≥ц≥ативи ≥ сумл≥нн¤ прац≥вник≥в управ.

” найг≥ршому становищ≥ перебували рад¤нськ≥ в≥йськовополонен≥. —тал≥н розгл¤дав њх ¤к зрадник≥в, а не ¤к жертв (119) в≥йни, а тому на них не поширювалас¤ оп≥ка ћ≥жнародного „ервоного ’реста. Ќе потр≥бн≥ вони були ≥ √≥тлеру.  р≥м того, н≥мецьк≥ тилов≥ служби не були розрахован≥ на утриманн¤ сотень тис¤ч в≥йськовополонених. “ому наказом начальника оперативного в≥дд≥лу штабу тилу групи арм≥й "ѕ≥вдень" в≥д 31 липн¤ 1941 року полонених н≥мецькоњ, украњнськоњ, латиськоњ ≥ литовськоњ нац≥ональностей дозвол¤лос¤ в≥дпускати на волю, але за умови, що вони доберутьс¤ додому прот¤гом 3-4 дн≥в. ¬≥дправка зд≥йснювалас¤ п≥шим маршем групами по 20-30 чолов≥к або зал≥зниц¤ми в пустих вагонах та на зал≥зничних платформах. ѕ≥сл¤ прибутт¤ на м≥сце пост≥йного проживанн¤ в≥йськовополонен≥ мали зареЇструватис¤ в установах окупац≥йноњ влади ^[5].

---------------

⁵ ƒјѕќ, ф.ѕ-105, оп.1, спр.59, арк.37.

«в≥льненн¤ з табор≥в в≥йськовополонених суворо регламентувалос¤ н≥мецьким командуванн¤м ≥ обумовлювалос¤ р¤дом обмежень та застережень. ¬они одержували в≥дпускн≥ документи, де вказувавс¤ њх маршрут пересуванн¤ ≥ терм≥н, прот¤гом ¤кого вони мали прибути додому. ¬≥д полонених м≥сцевих жител≥в вимагалас¤ також характеристика старости села та поручительство с≥льськоњ громади, що зв≥льнений не п≥де в партизани й не буде займатис¤ протин≥мецькою д≥¤льн≥стю ^[6].

---------------

⁶ ƒјѕќ, ф.–-2434, оп.1, спр.3, арк.129.

ўе б≥льш жорстокими буди заходи, ¤к≥ вживалис¤ окупац≥йною владою щодо зв≥льнених в≥йськовополонених в окремих геб≥тах ѕолтавщини. “ак, зг≥дно наказу лубенського геб≥тском≥сара в≥д 1 липн¤ 1942 року, њм заборон¤лос¤ одружуватис¤ без спец≥ального на те дозволу н≥мецьких властей. ƒоведен≥ до в≥дчаю нестерпними умовами перебуванн¤ в таборах в≥йськовополонен≥ при перш≥й же нагод≥ намагалис¤ вирватис¤ на волю, але й тут њх чекала небезпека. ’орольський геб≥тском≥сар попереджав: ус≥, хто дасть притулок вт≥качам-в≥йськовополоненим, буде караний смертю. ∆ител≥ геб≥ту, ¤ким стане щось в≥домо про них, мусили негайно пов≥домити найближчу н≥мецьку установу або пост допом≥жноњ украњнськоњ пол≥ц≥њ. ƒонощикам була об≥ц¤на винагорода: гор≥лка ≥ махорка ^[7].

---------------

⁷ ƒјѕќ, ф.–-2434, спр.4, арк. 126.

¬се ж б≥льш≥сть в≥йськовополонених продовжувала перебувати в насп≥х споруджених таборах, часто п≥д в≥дкритим небом в ос≥нню чи зимову негоду. √олодн≥, нап≥врозд¤гнут≥ ≥ бос≥, заросл≥ ≥ брудн≥, поранен≥ ≥ хвор≥ колишн≥ б≥йц≥ ≥ командири „ервоноњ арм≥њ були позбавлен≥ елементарноњ медичноњ допомоги ≥ приречен≥ на мученицьку смерть.

(120)  онцтаб≥р дл¤ в≥йськовополонених у  ременчуц≥ н≥мц≥ влаштували на територ≥њ рад¤нських в≥йськових казарм, але бранц≥в було так багато, що частина њх пост≥йно перебувала п≥д в≥дкритим небом. Ќе кращим було ≥ становище в казармах, ¤к≥ нав≥ть взимку не опалювалис¤. ƒл¤ полонених у них спорудили три¤русн≥ нари з неструганих дощок з вузькими проходами м≥ж ними. Ќавесн≥ 1943 року ненад≥йна споруда нар обвалилас¤, вбивши при цьому близько 300 полонених, ≥ ст≥льки ж було покал≥чено. ”тримувалис¤ в≥йськовополонен≥ в пост≥йному бруд≥, холод≥ ≥ голод≥. ¬≥д еп≥дем≥чних захворювань ≥ голоду тут щодн¤ вмирало в≥д 70 до 170 чолов≥к. ѕер≥одично таб≥рна охорона влаштовувала розстр≥ли нещасних: в окрем≥ дн≥ число жертв доходило до 200. ¬сього за час окупац≥њ в  ременчуцьких таборах смерт≥ було знищено близько 60 тис¤ч рад¤нських громад¤н. Ћише на територ≥њ ѕ≥щаноњ гори п≥сл¤ вигнанн¤ н≥мц≥в ви¤вили 36 ¤м-могил з 20 тис¤чами труп≥в, з них в≥йськовополонених було б≥льше 5 тис¤ч, решта Ч цив≥льн≥ ^[8].

---------------

⁸ Ќ≥мецьк≥ окупанти на ѕолтавщин≥ (1941-1943 pp.). «б≥рник документ≥в.Чѕолтава, 1947.Ч—.18-20.

ƒругим щодо к≥лькост≥ бранц≥в на ѕолтавщин≥ був концтаб≥р у ’орол≥ Ч "’орольська ¤ма", ¤к його називали в≥йськовополонен≥ ≥ м≥сцев≥ жител≥. –озташований в≥н був на територ≥њ нед≥ючого цегельного заводу ≥ елеватора. ¬ нелюдських умовах знаходилис¤ в ньому рад¤нськ≥ в≥йськовополонен≥, ¤к≥, до того ж, були ≥ об'Їктами медичних експеримент≥в. Ќ≥мецький л≥кар ‘рюхте в лазарет≥ концтабору випробовував на полонених нов≥ медичн≥ ≥нструменти ≥ препарати. «а пер≥од в≥д жовтн¤ 1941 року ≥ до травн¤ 1942 року в "’орольськ≥й ¤м≥" загинуло б≥льше 37 тис¤ч в≥йськовополонених. Ќе дарма про ’орольський таб≥р люди говорили: "ѕ≥шов ћикола до ’орола", тобто н≥мц≥ в≥дправили на той св≥т. ¬ одному з табор≥в ѕолтави, ¤кий розм≥щувавс¤ у —люсарному провулку, де знаходилос¤ 15 тис¤ч полонених, щоденна смертн≥сть с¤гала 300 чолов≥к. ¬сього ж за роки окупац≥њ на територ≥њ ѕолтавщини н≥мц¤ми було знищено 221 815 мирних жител≥в ≥ в≥йськовополонених, в тому числ≥ в  ременчуц≥ -- 97 тис¤ч, ѕолтав≥ Ч 20 237, Ћубнах Ч 19 500.

” зв'¤зку з тим, що н≥¤коњ допомоги в≥йськовополоненим та ≥ншим жертвам в≥йни з боку н≥мецьких властей не надавалос¤, оп≥ка над своњми сп≥вв≥тчизниками Ч бранц¤ми повн≥стю л¤гла на плеч≥ украњнського народу. ¬ окремих районах при (121) м≥сцевих управах почали створюватис¤ ком≥тети допомоги в≥йськовополоненим. ¬ умовах н≥мецько-фашистськоњ окупац≥њ в≥дроджувалос¤ притаманне украњнському народов≥ почутт¤ милосерд¤ ≥ любов≥ до ближнього, ¤ке б≥льшовики вс≥л¤ко намагалис¤ знищити впродовж двадц¤ти рок≥в рад¤нськоњ влади. ≤н≥ц≥атором багатьох доброчинних справ виступила ”крањнська автокефальна православна церква (”јѕ÷). Ќапередодн≥ –≥здва ’ристового 1941 року ѕолтавська районна управа оголосила зб≥р од¤гу ≥ взутт¤ дл¤ в≥йськовополонених. ÷ей заклик знайшов живий в≥дгук серед жител≥в району: прот¤гом дек≥лькох дн≥в вони з≥брали 305 фуфайок, 307 шапок, 396 сорочок, 55 п≥джак≥в ≥ 25 пар взутт¤ ^[9]. ” √радизьку продукти харчуванн¤ (картоплю, капусту, бур¤ки, моркву, цибулю тощо) дл¤ табору в≥йськовополонених за граф≥ком поставл¤ли м≥сцев≥ громадськ≥ двори.

---------------

⁹ ƒјѕќ, ф.–-2849, on. 1, спр.2, арк.3.

Ќа початку листопада 1941 року з ≥н≥ц≥ативи украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ у  иЇв≥ був створений ”крањнський „ервоний ’рест (”„’), ¤кий очолив л≥кар за фахом професор Ѕогатирчук. …ого в≥дд≥ленн¤ невдовз≥ в≥дкрилис¤ по вс≥й ”крањн≥. ¬ ѕолтав≥ ≥дею створенн¤ ”„’ п≥дтримав ќлександр ƒигас, учитель за фахом, колишн≥й репресований у справ≥ —п≥лки визволенн¤ ”крањни. ¬ часи н≥мецько-фашистськоњ окупац≥њ в≥н очолював адм≥н≥стративний в≥дд≥л ѕолтавськоњ м≥ськоњ управи ≥ п≥дтримував т≥сн≥ зв'¤зки з п≥дп≥лл¤м ќ”Ќ.

«апочаткували створенн¤ ”„’ в ѕолтав≥ в≥дом≥ св¤щеники, ≥н≥ц≥атори в≥дродженн¤ ”јѕ÷ ќлекс≥й ѕотульницький ≥ ƒемид Ѕурко та њх дружини «≥нањда ѕотульницька та јнтон≥на  ушн≥р-Ѕурко, а також перший редактор "√олосу ѕолтавщини", недавн≥й в'¤зень —оловок ћикола «аборовський. ¬ середин≥ листопада вони скликали нараду, на ¤к≥й визначили основн≥ напр¤мки д≥¤льност≥ полтавського ком≥тету ”„’: наданн¤ допомоги в≥йськовополоненим-украњнц¤м, жертвам б≥льшовицького терору, сиротам, ≥нвал≥дам та вс≥м нужденним ≥ знедоленим. ќдночасно був створений ≥ кер≥вний орган ком≥тету ”„’ Ч управа в склад≥ трьох ж≥нок, ¤ку очолила √алина ¬'юн. Ќародилас¤ вона в 1912 роц≥ в яготин≥ в родин≥ оф≥цера –ос≥йськоњ арм≥њ ≤вана √ришка, ¤кий в добу ”крањнськоњ революц≥њ служив старшиною в арм≥њ ”крањнськоњ Ќародноњ республ≥ки. ¬ 1930 роц≥ √алина ≤ван≥вна була заарештована у сфабрикован≥й чек≥стами справ≥ —¬”. «в≥льнившись з ув'¤зненн¤, де¤кий (122) час працювала на буд≥вництв≥ ’арк≥вського тракторного заводу. ѕ≥сл¤ арешту брата в 1937 роц≥ ≥ повторного арешту батька в 1938 роц≥, ¤кий ≥ загинув у заст≥нках Ќ ¬—, √. ¬'юн оселилас¤ в ѕолтав≥ ≥ до початку рад¤нсько-н≥мецькоњ в≥йни працювала бухгалтером в одн≥й з рад¤нських установ.

” ѕолтавському ком≥тет≥ ”„’ «. ѕотульницька в≥дпов≥дала за оп≥ку над в≥йськовополоненими, а ј.  ушн≥р-Ѕурко Ч над жертвами б≥льшовицького терору. ќдн≥Їю з актив≥сток ”„’ була також ќлександра ѕотапенко, дочка в≥домого полтавського поета ћус≥¤  ононенка. ѕ≥д час визвольних змагань 1917-1920 рок≥в вона працювала в секретар≥ат≥ —имона ѕетлюри, згодом Ч сестрою милосерд¤ у в≥йську ”Ќ–. ¬ т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ до роботи в полтавському ком≥тет≥ ”„’ було залучено б≥льше 100 син≥в ≥ дочок ѕолтавщини.  олективними членами ком≥тету стали с≥льськ≥ громади, п≥дприЇмства ≥ кооперативи ^[10].

---------------

¹⁰ ¬'юн √. ѕ≥д знаком „ервоного ’реста в ѕолтав≥. 1941-1942. —погад-зв≥т дл¤ ≥стор≥њ // "”крањнськ≥ в≥ст≥" (б.м.). Ч 1973. Ч —.11-13.

26 листопада 1941 року в прим≥щенн≥ нап≥взруйнованоњ полтавськоњ школи є 27 ентуз≥астки благод≥йноњ справи в≥дкрили шпиталь дл¤ в≥йськовополонених. —початку в ньому перебувало 350, а з с≥чн¤ 1942 року майже 1300 чолов≥к. ¬ шпитал≥ вони одержували медичну допомогу, гар¤ч≥ страви ≥ догл¤д. ѕолтавський ком≥тет ”„’ н≥¤коњ допомоги в≥д н≥мецькоњ окупац≥йноњ адм≥н≥страц≥њ не одержував ≥ ≥снував виключно на пожертви населенн¤. ”же прот¤гом перших п'¤ти дн≥в в≥д часу в≥дкритт¤ благод≥йн≥ внески зробили 160 ос≥б на загальну суму б≥льше двох тис¤ч карбованц≥в ^[11].

---------------

¹¹ √олос ѕолтавщини. Ч 1941. Ч 7 грудн¤.

« навколишн≥х с≥л ≥ район≥в пот¤гнулис¤ до ѕолтави вози з борошном, пшоном, квасолею, горохом, ол≥Їю та ≥ншими продуктами харчуванн¤. Ћюди жертвували також од¤г, взутт¤ та чисту б≥лизну, ¤ку службовц≥ ”„’ використовували дл¤ перев'¤зки ран. Ќа –≥здв¤н≥ св¤та 1942 року ≥з с≥л ѕолтавського,  арл≥вського та ƒиканського район≥в до ѕолтави прибуло б≥льше 40 воз≥в з харчами та дек≥лька дес¤тк≥в вибракуваних коней, ¤к≥ п≥шли на м'¤со дл¤ полонених. ∆ител≥ ѕавл≥вки Ќехворощанського району прот¤гом дек≥лькох дн≥в з≥брали дл¤ ”„’ шл¤хом добров≥льних пожертвувань 2978 крб. ≥ 410 штук ¤Їць ^[12]. ” результат≥ дбайливого догл¤ду ≥ б≥льш-менш пристойного харчуванн¤ смертн≥сть серед в≥йськовополонених у полтавському концтабор≥ скоротилас¤ до 80, а згодом Ч до 22-30 чолов≥к на день.

---------------

¹² √олос ѕолтавщини. Ч 1942. Ч 3 вересн¤.

(123) ѕеребуванн¤ в шпитал≥ дл¤ багатьох полонених часто ставало шл¤хом виходу на волю. « ц≥Їю метою на вулиц≥ ѕролетарськ≥й був влаштований свого роду "готель", у ¤кому тимчасово перебували полонен≥, що вил≥кувалис¤. Ћише прот¤гом грудн¤ 1941 року полтавський ком≥тет ”„’ допом≥г вийти на волю б≥льш ¤к 300 полоненим-украњнц¤м. "√отель" ”„’ слугував також прикритт¤м дл¤ рад¤нського антифашистського п≥дп≥лл¤. ¬ ньому на посад≥ зав≥дуючого господарською частиною де¤кий час працював один з кер≥вник≥в полтавського п≥дп≥лл¤ —ерг≥й —ап≥го. ѕолтавський ком≥тет ”„’ утримував також Ѕудинок ≥нвал≥д≥в, надавав допомогу Ѕудинку безпритульних д≥тей та м≥ськ≥й л≥карн≥ є 1, у ¤к≥й до середини с≥чн¤ 1942 року курс л≥куванн¤ пройшло б≥льше двох тис¤ч поранених в≥йськовополонених ^[13].

---------------

¹³ ƒн≥прова хвил¤ ( ременчук). Ч 1942. Ч 11 с≥чн¤.

ƒопомога ”„’ надавалас¤ також жертвам рад¤нських репрес≥й, зокрема вц≥л≥лим членам родини —. ѕетлюри, дружин≥ в≥домого украњнського ≥сторика √ригор≥¤  оваленка, с≥м'њ письменника јндр≥¤ ’вил≥, колишн≥м в'¤зн¤м —оловок ≥  олими. ѕолтавський ком≥тет ”„’ п≥дтримував т≥сн≥ зв'¤зки з обласним управл≥нн¤м ”јѕ÷, ¤кому дл¤ друкуванн¤ церковних книг украњнською мовою позичив 25 тис¤ч карбованц≥в. Ќа ц≥ кошти Їпарх≥альна рада ”јѕ÷ на початку лютого 1942 року придбала молитовники та Ївангел≥¤ дл¤ своњх в≥рних ^[14].

---------------

¹⁴ √олос ѕолтавщини. Ч 1942. Ч 15 лютого.

« перших дн≥в свого ≥снуванн¤ ѕолтавський ком≥тет ”„’ налагодив також зв'¤зки з членами пох≥дних груп ќ”Ќ, зокрема, допом≥г њм у встановленн≥ контакт≥в з м≥сцевими жител¤ми. ѕриватн≥ помешканн¤ прац≥вник≥в ”„’, в тому числ≥ ј. Ѕурко та ќ. ѕотапенко, слугували ¤вочними квартирами дл¤ зв'¤зкових украњнського нац≥онально-патр≥отичного п≥дп≥лл¤. ƒов≥дки ѕолтавського ком≥тету ”„’ часто були Їдиними документами дл¤ украњнських патр≥от≥в.

Ѕлагод≥йна д≥¤льн≥сть украњнського ж≥ноцтва знаходила п≥дтримку серед окремих н≥мецьких во¤к≥в. ѕолтавському ком≥тету ”„’ допомагали штабн≥ оф≥цери √анс  ох та ќскар ¬агнер, галичани за походженн¤м, а –оман „айк≥вський, службовець одного ≥з н≥мецьких тилових штаб≥в, ≥нформував актив≥ст≥в ”„’ про плани н≥мц≥в щодо них, попереджав про небезпеку. ѕ≥зн≥ше, вже ¤к старшина див≥з≥њ "√аличина", в≥н загинув у бо¤х з „ервоною арм≥Їю п≥д Ѕродами в 1944 роц≥ ^[15].

---------------

¹⁵ ¬'юн √. ѕ≥д знаком „ервоного ’реста в ѕолтав≥. 1941-1942. —погад-зв≥т дл¤ ≥стор≥њ // "”крањнськ≥ в≥ст≥" (б.м.). Ч 1973. Ч —.33.

 р≥м ѕолтавського, ком≥тети ”„’ ≥снували також у Ћубнах, ћиргород≥, «≥ньков≥, Ќових —анжарах та де¤ких ≥нших м≥с-(124)тах ѕолтавщини. ƒо Ќовосанжарського ком≥тету ”„’, ¤кий утворивс¤ 29 грудн¤ 1941 року, входили представники в≥д кожного ≥з с≥л району. √оловним своњм завданн¤м ком≥тет вважав наданн¤ допомоги ≥нвал≥дам в≥йни ≥ в≥йськовополоненим.

” ћиргород≥ ком≥тет ”„’ виник 20 с≥чн¤ 1942 року. ѕрот¤гом короткого часу його члени орган≥зували притулок дл¤ полонених, де вони проходили сан≥тарну обробку, харчувалис¤, одержували л≥ки ≥ махорку. ƒв≥ч≥ на день њх годували гар¤чими стравами ≥ давали по 400 грам≥в хл≥ба. “ак≥ ж притулки були влаштован≥ в  ибинц¤х ≥ ѕетр≥вц¤х. ”повноважен≥ ћиргородського ком≥тету ”„’ розгорнули зб≥р пожертв серед жител≥в м≥ста ≥ району. “ак, ‘урса з≥брав 4418 крб., —ерг≥Їнко Ч 5510 крб, —иваш Ч 4270 крб. ≥ т.д. ¬икладач≥ ≥ сп≥вроб≥тники керам≥чного техн≥куму пожертвували 1095 крб., службовц≥ м≥ськоњ управи Ч 538 крб., земельноњ управи Ч 703 крб., а прихожани ”спенського собору в ћиргород≥ Ч 1937 крб. ^[16].

---------------

¹⁶ ¬≥дродженн¤ (ћиргород). Ч 1942. Ч 14 лютого.

јктивна благод≥йна д≥¤льн≥сть ком≥тет≥в ”„’, ¤к≥ стали одним ≥з центр≥в згуртуванн¤ нац≥ональних сил, викликала занепокоЇнн¤ н≥мецьких окупац≥йних властей. ќск≥льки оф≥ц≥йна ≥деолог≥¤ фашизму заперечувала нав≥ть можлив≥сть державност≥ у слов'¤н, г≥тлер≥вц≥ не допускали ≥снуванн¤ будь-¤ких орган≥зованих форм украњнського нац≥онального житт¤. 21 лютого 1942 року «≥ньк≥вська районна управа на п≥дстав≥ розпор¤дженн¤ √ад¤цького геб≥тском≥сара л≥кв≥дувала м≥сцевий осередок ”„’. …ого кошти були передан≥ на поточний рахунок районноњ управи, а продукти, од¤г ≥ взутт¤ Ч табору в≥йськовополонених у «≥ньков≥ ^[17].

---------------

¹⁷ ∆итт¤ «≥ньк≥вщини. Ч 1942. Ч 25 лютого.

ѕересл≥дуванн¤ ”„’ посилилос¤ п≥сл¤ того, ¤к окупанти ви¤вили його зв'¤зки з украњнським нац≥онально-патр≥отичним п≥дп≥лл¤м, та переходом ѕолтавщини в управл≥нн¤ н≥мецькоњ цив≥льноњ влади. ¬л≥тку 1942 року, зг≥дно наказу рейхском≥сара ”крањни ≈.  оха, з ус≥х вид≥в благод≥йноњ д≥¤льност≥ була дозволена лише м≥сцева самодопомога Ч не зв'¤зан≥ м≥ж собою благод≥йн≥ громадськ≥ об'Їднанн¤, що знаходилис¤ п≥д повним контролем н≥мецькоњ окупац≥йноњ влади ≥ очолювалис¤ представниками допом≥жноњ украњнськоњ адм≥н≥страц≥њ. ќф≥ц≥йно д≥¤льн≥сть ”крањнського „ервоного ’реста була заборонена 1 серпн¤ 1942 року ^[18].

---------------

¹⁸ ƒјѕќ, ф.–-2794, оп.1, спр.1, арк.29.

« ус≥х установ, що перебували п≥д оп≥кою ѕолтавського ком≥тету ”„’, продовжував д≥¤ти лише Ѕудинок дл¤ ≥нвал≥д≥в-(125)в≥йськовополонених, ¤ким зав≥дував ‘.–. Ѕацагула. ¬≥н почав працювати 1 грудн¤ 1941 року ≥ був розрахований на 38 л≥жок. «вичайно, пор≥внюючи з тис¤чами приречених ≥ н≥кому, кр≥м своњх сп≥вв≥тчизник≥в, не потр≥бних в≥йськовополонених, л≥куванн¤ ≥ догл¤д у Ѕудинку одержувала м≥зерна к≥льк≥сть потребуючих (у листопад≥ 1942 року тут перебувало лише 24 ≥нвал≥ди). Ўтат Ѕудинку ≥нвал≥д≥в складавс¤ ≥з шести чолов≥к: зав≥дуючого, медичноњ сестри, рах≥вника, кухарки, прала та прибиральниц≥. ”тримувавс¤ в≥н за рахунок м≥ськоњ управи. ” листопад≥ 1942 року кошторис будинку ≥нвал≥д≥в складав 9598 крб., з ¤ких 2614 крб. становила платн¤ обслуговуючого персоналу, 4111 крб. було витрачено на продукти харчуванн¤ ≥ лише 53,2 крб. Ч на придбанн¤ л≥к≥в. ’арчуванн¤ дл¤ ≥нвал≥д≥в складалос¤ головним чином з мерзлоњ картопл≥ та незначноњ к≥лькост≥ ≥нших продукт≥в: пшона Ч 37,5 кг, м'¤са Ч 32 кг, ковбаси Ч 22,5 кг, гречки Ч 3 кг на м≥с¤ць ^[19].

---------------

¹⁹ √олос ѕолтавщини. Ч 1942. Ч 1 вересн¤.

” лютому 1942 року з ≥н≥ц≥ативи ж≥нок √.ƒ. “арасенко, ћ.ѕ. ћед¤ник ≥ Ќ.ѕ.  онстантинович при в≥дд≥л≥ соц≥ального забезпеченн¤ (п≥клуванн¤)  ременчуцькоњ м≥ськоњ управи утворивс¤ "ѕункт допомоги в≥йськовополоненим". «ав≥дувала ним Ќатал≥¤ ѕетр≥вна  онст¤нтинович, а њњ активними пом≥чниками були л≥кар≥ “. . ∆ван≥¤ ≥ —.«.  иракозов та медсестри ћ.ј. √утовська ≥ ќ.—. —коморох. ƒопомогу хворим ≥ кал≥кам надавав також головний л≥кар м≥ськоњ л≥карн≥ ¬олодимир  ост¤нтинович  онст¤нтинович. ћедичну допомогу "ѕункт" надавав т¤жко хворим в≥йськовополоненим, Ч солдатам ≥ оф≥церам „ервоноњ арм≥њ. Ќеобх≥дну б≥лизну, мебл≥ ≥ частково продукти дл¤ "ѕункту допомоги в≥йськовополоненим" з≥брали жител≥  ременчука, частина продукт≥в надходила ≥ в≥д м≥ськоњ управи: 300 грам≥в хл≥ба, 10 грам≥в ол≥њ, незначна к≥льк≥сть пшона ≥ сол≥ на хворого в день. «начну допомогу т¤жко хворим в≥йськовополоненим надавали православн≥ церкви  ременчука: ѕокровська (насто¤тель Ч отець яновський) ≥ кафедральний собор (насто¤тель Ч отець –оменський), ¤к≥ неодноразово орган≥зовували зб≥р кошт≥в серед в≥руючих.

” травн≥ 1943 року "ѕункт допомоги в≥йськовополоненим", а також дит¤ч≥ ¤сла, Ѕудинок ≥нвал≥д≥в, пенс≥онери та ≥нш≥ категор≥њ соц≥альне незахищених людей були на вимогу н≥мц≥в зн¤т≥ ≥з забезпеченн¤ з бюджету м≥ськоњ управи ≥ њх утриманн¤ повн≥стю було покладене на кременчужан. ƒоброд≥йн≥ (126) передач≥, ¤к≥ ран≥ше носили еп≥зодичний характер, в≥дтод≥ стали оф≥ц≥йними: њх приймали кожноњ суботи ≥ нед≥л≥ з 8 до 12 години дн¤. ¬ цей час дес¤тки людей з прим≥ських с≥л, п≥шки ≥ п≥дводами, сп≥шили допомогти полоненим, хто чим м≥г. ѕродуктами з полоненими д≥лилис¤ також м≥ська л≥карн¤ ≥ дит¤ч≥ ¤сла, ¤к≥ в свою чергу перебували на утриманн≥ населенн¤. «а п≥втора року ≥снуванн¤ медичну допомогу в "пункт≥" одержали б≥льше тис¤ч≥ рад¤нських в≥йськовополонених ^[20].

---------------

²⁰ ƒјѕќ, ф.ѕ-105, оп.1, спр.106, арк.20.

Ќа початку 1943 року в результат≥ поразок н≥мецькоњ арм≥њ п≥д —талинградом ≥ ≈ль-јламейном у јфриц≥ в ход≥ другоњ св≥товоњ в≥йни почавс¤ кор≥нний перелом. –озгром нацистськоњ Ќ≥меччини став лише питанн¤м часу, але г≥тлер≥вський режим, моб≥л≥зувавши вс≥ матер≥альн≥ ≥ людськ≥ ресурси, в тому числ≥ ≥ поневолених народ≥в, продовжував уперто боронитис¤, в≥дт¤гуючи власну агон≥ю. Ќав≥ть незначн≥ кошти украњнських орган≥в самовр¤дуванн¤ були забран≥ дл¤ потреб “ретього рейху. ” зв'¤зку з цим, в≥дд≥ли п≥клуванн¤ (оп≥ки) м≥сцевих управ повсюдно були л≥кв≥дован≥. “аким чином, починаючи з весни 1943 року, соц≥альним захистом населенн¤ окупованоњ ѕолтавщини займалис¤ виключно добров≥льн≥ благод≥йн≥ товариства, орган≥заторами ¤ких виступала украњнська православна церква та нечисленна нац≥онально св≥дома ≥нтел≥генц≥¤, ¤ка ще залишилас¤ п≥сл¤ "великого терору" 1937-1938 рок≥в. ” кожному конкретному випадку на створенн¤ благод≥йних товариств потр≥бен був дозв≥л н≥мецьких геб≥тском≥сар≥в. ≤снували товариства виключно на пожертви украњнськоњ людност≥.

”  ременчуц≥ зам≥сть в≥дд≥лу п≥клуванн¤ 1 травн¤ 1943 року утворилос¤ товариство взаЇмноњ допомоги, ¤ке очолювала презид≥¤ у склад≥ бургом≥стра ќ. јле¤, ѕилипенка ≥ Ќекрасова. «г≥дно статуту, членом благод≥йного товариства м≥г стати кожний дорослий житель м≥ста, сплативши вступний внесок у сум≥ 20 крб. ≥ щом≥с¤чний Ч 10 крб.  ошти товариства акумулювалис¤ за рахунок добров≥льних пожертв ≥ збор≥в за п≥дписними листами, а також дес¤тив≥дсоткових в≥драхувань в≥д церковних збор≥в ≥ театральних вистав ^[21].

---------------

²¹ ƒн≥прова хвил¤. Ч 1943. Ч 25 травн¤.

ќсновним джерелом надходжень до каси благод≥йного товариства були добров≥льн≥ пожертви жител≥в  ременчука та навколишн≥х с≥л. Ќезважаючи на те, що в умовах н≥мецько-фашистськоњ окупац≥њ люди жили в неймов≥рних злидн¤х, вони (127) все ж знаходили можлив≥сть под≥литис¤ останн≥м ≥з ще б≥льш нужденними: сиротами, ≥нвал≥дами, в≥йськовополоненими. ”же прот¤гом перших м≥с¤ц≥в ≥снуванн¤ благод≥йного товариства серед сел¤н  ременчуцького району було з≥брано б≥льше 130 тис¤ч карбованц≥в, а станом на 18 серпн¤ 1943 року на рахунку товариства вже було 355 221 крб. добров≥льних внеск≥в, утому числ≥ 65 416 крб. з≥браних за п≥дписними листами. « цих кошт≥в 29 220 крб. було видано ≥нвал≥дам у вигл¤д≥ одноразовоњ допомоги, 208 738 крб. Ч табору в≥йськовополонених, дит¤чим садкам ≥ Ѕудинку ≥нвал≥д≥в. ќстанн≥й був розрахований на утриманн¤ 100 чолов≥к ≥ мав невелике п≥дсобне господарство з 11 гектарами земл≥, двох коней ≥ дв≥ корови. Ѕлагод≥йне товариство забезпечувало також безкоштовними об≥дами б≥женц≥в ≥ надавало медичну допомогу ≥нвал≥дам у л≥карн¤х  ременчука ^[22].

---------------

²² ƒн≥прова хвил¤. Ч 9 вересн¤.

Ѕлагод≥йний ком≥тет у ѕолтав≥ з дозволу геб≥тском≥сара був створений у к≥нц≥ 1942 року. ƒо його складу вв≥йшли бургом≥стр ѕ. √алан≥н, ¤кий зайн¤в цю посаду на початку кв≥тн¤ 1942 року п≥сл¤ страти н≥мц¤ми ‘. Ѕорк≥вського, професори √. ¬ащенко ≥ ћихайловський, також ‘≥сун, √речановський, √олобородько та ≥н. ƒо ком≥тету перейшла ≥ частина сп≥вроб≥тник≥в закритого н≥мц¤ми ѕолтавського ком≥тету ”„’. «окрема, ѕ.ѕ. ћарченко працював у ньому членом медичноњ ком≥с≥њ, ¤ка встановлювала ≥нвал≥дн≥сть хворим ≥ пораненим жител¤м м≥ста. ћоб≥л≥зац≥ю кошт≥в дл¤ потреб соц≥ально незахищених верств населенн¤ ком≥тет проводив головним чином через п≥дписн≥ листи. “ак, 10 грудн¤ 1942 року на зборах власник≥в ком≥с≥йних магазин≥в у такий спос≥б було з≥брано б≥льше 40 тис¤ч карбованц≥в. Ќайб≥льш≥ пожертви зробили ≤ван ƒмитренко Ч 5 тис¤ч карбованц≥в, —ереда Ч 4 тис¤ч≥,  арпов ≥ —имон≥с Ч по 3 тис¤ч≥ ≥ т.д. ^[23].

---------------

²³ √олос ѕолтавщини. Ч 1942. Ч 18 грудн¤.

” кв≥тн≥ 1943 року було засноване благод≥йне товариство "Ѕратерство" в ћиргород≥. ≤н≥ц≥атором його створенн¤ виступили  уличенко, ¤кого обрали головою товариства, л≥кар Ѕорзило, зав≥дуючий аптекою  апелька, ≥нспектор в≥дд≥лу народноњ осв≥ти Ѕакало та зав≥дуючий майстернею шевц≥в  ол≥сник. «г≥дно статутних засад, товариство ставило соб≥ за мету п≥клуватис¤ про сир≥т, старих ≥ нем≥чних, влаштовувати дит¤ч≥ садки ≥ ¤сла, надавати безкоштовну медичну допомогу хворим, орган≥зовувати громадське харчуванн¤ дл¤ ≥нвал≥д≥в та ≥н. јк-(128)тив≥сти товариства в≥дразу ж роз'њхалис¤ по селах району з метою збору кошт≥в дл¤ допомоги потребуючим ^[24].

---------------

²⁴ ћиргородськ≥ в≥ст≥. Ч 1943. Ч 25 кв≥тн¤.

ƒ≥¤льн≥сть ѕир¤тинського товариства взаЇмодопомоги поширювалас¤ на √реб≥нк≥вський, ƒраб≥вський,  овал≥вський, яготинський ≥ «гур≥вський райони, де воно мало своњ ф≥л≥њ, очолюван≥ уповноваженими. ƒо участ≥ в товариств≥ були залучен≥ дес¤тки людей, головним чином з числа в≥руючих та с≥льськоњ ≥нтел≥генц≥њ. ¬ступний внесок до товариства складав 5 крб., а щом≥с¤чна плата Ч 3 крб. «авд¤ки пожертвам населенн¤ ≥ членським внескам товариство вз¤ло на своЇ утриманн¤ вс≥ ≥нвал≥дн≥ та дит¤ч≥ будинки ѕир¤тинського геб≥ту. Ќа кошти товариства в ѕир¤тин≥ була в≥дкрита њдальн¤ дл¤ 150 п≥доп≥чних ≥нвал≥д≥в та нем≥чних старик≥в ^[25].

---------------

²⁵ –≥дна нива (ѕир¤тин). Ч 1943. Ч 17 кв≥тн¤.

« метою моб≥л≥зац≥њ кошт≥в на доброчинн≥ справи ѕир¤тинське товариство взаЇмодопомоги вдавалос¤ до р≥зноман≥тних метод≥в, провод¤чи з дозволу окупац≥йних властей чисельн≥ масов≥ заходи. 13 червн¤ 1943 року в м≥ському л≥сопарку "ћасальське" воно влаштувало багатолюдне народне гул¤нн¤, п≥д час ¤кого вдалос¤ з≥брати 3640 крб. (вх≥дний квиток коштував 5 крб.). Ќа початку серпн¤ цього ж року товариство провело лотерею, де роз≥грувалис¤ р≥зноман≥тн≥, необх≥дн≥ дл¤ сел¤н реч≥: шк≥ра на чоботи, черевики, л≥жка, миски, чавуни, грабл≥, мотузки, двоЇ порос¤т ≥ дв≥ картини.  виток дл¤ участ≥ в лотерењ коштував 5 крб. ¬иручен≥ кошти були використан≥ дл¤ наданн¤ допомоги жертвам в≥йни; сиротам, ≥нвал≥дам ≥ вдовам ^[25].

---------------

²⁵ –≥дна нива (ѕир¤тин). Ч 1943. Ч 17 кв≥тн¤.

”творене в кв≥тн≥ 1942 року Ўишацьке благод≥йне товариство "√ромадська допомога" прот¤гом першого м≥с¤ц¤ свого ≥снуванн¤ з≥брало з громадських двор≥в ≥ серед населенн¤ району близько 11 тис¤ч карбованц≥в членських внеск≥в та пожертвувань, головним чином продуктами харчуванн¤. ¬ т¤жку годину воЇнного лихол≥тт¤ люди д≥лилис¤ з нужденними останн≥м: картоплею, пшоном, ол≥Їю тощо. Ќа з≥бран≥ кошти благод≥йне товариство в≥дкрило ≥ вз¤ло на своЇ утриманн¤ невеликий притулок дл¤ ≥нвал≥д≥в у Ўишаках, в ¤кому перебувало 18 чолов≥к ^[26].

---------------

²⁶ ћиргородськ≥ в≥ст≥. Ч 1943. Ч 30 травн¤.

«б≥р пожертвувань дл¤ знедолених ≥ нужденних набрав серед полтавц≥в масового характеру. ўоб надати њм допомогу, благод≥йн≥ товариства вдавалис¤ до р≥зноман≥тних засоб≥в, залучаючи до доброчинноњ роботи р≥зн≥ верстви украњнського (129) сусп≥льства: церкву, "ѕросв≥ти", колгоспник≥в-член≥в громадських двор≥в, с≥льську ≥нтел≥генц≥ю. ” ¬еликобагачанському район≥ товариство "ƒопомога" прот¤гом перших двох м≥с¤ц≥в свого ≥снуванн¤ з≥брало з-пом≥ж сел¤н 114 тис¤ч карбованц≥в, 2 тонни зерна, 3 тонни картопл≥, 1200 ¤Їць та ≥н. ^[27]. ” Ћохвиц≥ п≥д час вистав у м≥ському театр≥ в антрактах пер≥одично влаштовувалис¤ аукц≥они, кошти в≥д ¤ких ≥шли на погреби благод≥йного товариства "Ѕратерство". ”  овердинобалк≥вськ≥й с≥льськ≥й управ≥ ентуз≥астами благод≥йноњ справи виступали Ѕасенко ≥ ƒел≥¤. «авд¤ки њх подвижницьк≥й робот≥ серед жител≥в села було з≥брано ≥ передано товариству "√ромадська допомога" 5522 крб. ^[28].

---------------

²⁷ ћиргородськ≥ в≥ст≥. Ч 1 липн¤.

²⁸ Ћохвицьке слово. Ч 1943. Ч 3 липн¤.

ѕро обс¤ги матер≥альноњ допомоги потребуючим св≥дчать статистичн≥ дан≥ по ћаш≥вському району. “ут благод≥йне товариство, ¤ке ≥снувало при районн≥й управ≥, прот¤гом л≥та 1942 року надало допомогу 8247 особам, серед ¤ких були в≥йськовополонен≥, б≥женц≥, с≥м'њ репресованих рад¤нською владою людей, престар≥л≥ та батьки, чињ д≥ти перебували на примусових роботах у Ќ≥меччин≥ ^[29].

---------------

²⁹ √олос ѕолтавщини. Ч 1942. Ч 20 вересн¤.

 р≥м благод≥йних товариств, допомогу найб≥льш знедоленим надавали також органи допом≥жноњ украњнськоњ адм≥н≥страц≥њ та громадськ≥ двори. ѕлощанська с≥льська управа –ешетил≥вського району (—тароста Ч ёрин) одноразову допомогу с≥льськогосподарськими продуктами надавала багатод≥тним с≥м'¤м, непрацездатним односельц¤м та родинам репресованих. «окрема, з урожаю 1942 року њм було роздано 2400 кг зерна. «г≥дно розпор¤дженн¤ старости Ќовосанжарського району ѕ.  ор¤ка, одноразову допомогу в розм≥р≥ 100-200 крб. одержували також б≥женц≥, ¤к≥ з р≥зних причин опинилис¤ на теренах району без засоб≥в до ≥снуванн¤. «бори пожертвувань у район≥ проходили регул¤рно. Ќезважаючи на скрутне матер≥альне становище населенн¤ ≥ пост≥йн≥ побори з боку н≥мц≥в, полтавц≥ д≥лилис¤ з потребуючими останн≥м: грошима, од¤гом, картоплею, квасолею, борошном, крупами, ол≥Їю та ≥н. « т≥Їњ к≥лькост≥ продукт≥в (в≥д 100 грам≥в ол≥њ до 2-3 кг картопл≥ чи борошна), ¤к≥ жертвували люди на благод≥йн≥ ц≥л≥, видно, в ¤к≥й б≥дност≥ перебували полтавц≥ ≥, допомагаючи ближньому, вони часто в≥дривали в≥д себе останнЇ. Ќапередодн≥ –≥здва 1942 року члени громадського двору "¬≥льний степ" Ќовосанжарського району, кр≥м продукт≥в, з≥брали м≥ж собою 384 крб. (130)  р≥м того, м≥сцевий драматичний гурток з виручених за спектакл≥ грошей передав на доброчинну справу 500 крб. ^[30].

---------------

³⁰ ƒјѕќ, ф.–-2342, оп.1, спр.17, арк.9.

Ѕлагод≥йну д≥¤льн≥сть церкви та громадськост≥ ѕолтавщини вир≥шили використати у своњх ц≥л¤х н≥мц≥. ”же взимку 1941-1942 рок≥в стадо зрозум≥лим, що розрахунки на "блискавичну в≥йну" провалилис¤ ≥ перед Ќ≥меччиною постала примара зат¤жноњ в≥йни, до ¤коњ вона була не готова. “ому серед населенн¤ окупованих територ≥й —–—– був оголошений зб≥р теплого од¤гу дл¤ н≥мецьких во¤к≥в. ќск≥льки добров≥льно здавати реч≥ мало хто хот≥в, зб≥р в≥дбувавс¤ у примусовому пор¤дку. “ак, дл¤ 87 громадських двор≥в (12 261 господарство) Ќовосанжарського району н≥мц≥ встановили завданн¤: з≥брати 150 кожух≥в. ¬иконати його, говорилос¤ в розпор¤дженн≥ районноњ управи, потр≥бно було за будь-¤ку ц≥ну, "нав≥ть при потреб≥ за допомогою пол≥ц≥њ" ^[31].

---------------

³¹ ƒјѕќ, –-2338, оп.1, спр.4, арк.4.

” ѕолтав≥ зб≥р теплого од¤гу дл¤ н≥мецьких во¤к≥в тривав три дн≥.  ≥льк≥сть з≥браних кожух≥в ≥ вал¤нок була такою великою, що перевищила встановлене завданн¤, ≥ з 24 с≥чн¤ 1942 року зб≥р припинили. √олова м≥ськоњ управи ‘. Ѕорк≥вський через газету "√олос ѕолтавщини" висловив под¤ку жител¤м м≥ста за допомогу н≥мецьким во¤кам.

Ќа початку другоњ воЇнноњ зими асортимент теплого од¤гу дл¤ н≥мецьких во¤к≥в був значно розширений: здач≥ п≥дл¤гали також п≥джаки ≥ фуфайки. ¬раховуючи, що б≥льш≥сть полтавц≥в не бажала од¤гати окупант≥в, н≥мц≥ добров≥льно-примусовий принцип доповнили матер≥альним заохоченн¤м: за здан≥ реч≥ платили окупац≥йними марками та видавали прем≥њ гор≥лкою ≥ махоркою. ” селах Ћубенського району теплих речей було здано на 44 762 крб., а в самих Ћубнах Ч на 85 тис¤ч. "–екордсменами" стали жител≥ села Ѕерезоточ≥, ¤к≥ здали теплих речей на 12 790 крб. ≥ одержали в ¤кост≥ прем≥њ 140 л≥тр≥в гор≥лки та 70 к≥лограм≥в махорки, та сел¤ни ’алепц≥в Ч1963 крб., 23 л≥три гор≥лки i 11 к≥лограм≥в махорки ^[32]. Ќаселенн¤ ѕокровобагачанського району, кр≥м грошей, за з≥браний дл¤ во¤к≥в н≥мецького вермахту теплий од¤г, отримало 171 л≥тр гор≥лки ≥ 835 пачок махорки.

---------------

³² ƒјѕќ, ф.–-2434, оп.1, спр.3, арк.138.

—пекулюючи на властивих дл¤ украњнського народу почутт¤х милосерд¤ ≥ гуман≥зму, н≥мц≥ почали пов'¤зувати збиранн¤ пожертв дл¤ рад¤нських в≥йськовополонених з подарунками дл¤ во¤к≥в вермахту. Ќав'¤зана н≥мц¤ми сп≥льна акц≥¤ була (131) проведена на ѕолтавщин≥ напередодн≥ ¬еликодн¤ 1942 року. «г≥дно розпор¤дженн¤ старости «≥ньк≥вського району ќ. ƒехт¤рьова, гуман≥тарна допомога мала збиратис¤ одночасно дл¤ в≥йськовополонених ≥ "н≥мецьких во¤к≥в, ¤к≥ своЇю кров'ю жертвують дл¤ зв≥льненн¤ народ≥в ≥ нашоњ неньки-”крањни в≥д б≥льшовицького ¤рма" ^[33]. ƒл¤ в≥йськовополонених дозвол¤лос¤ жертвувати продукти харчуванн¤, грош≥, од¤г ≥ взутт¤, а дл¤ н≥мц≥в Ч лише кв≥ти, грош≥ ≥ крашанки.

---------------

³³ ƒјѕќ, ф.–-2701.оп.1, спр.11, арк.2.

÷≥каво сп≥вставити розм≥ри зроблених з≥ньк≥вчанами пожертв за даними, що збереглис¤ в документах, по окремих селах, установах ≥ п≥дприЇмствах району:

---------------

³⁴ ƒјѕќ, ф.–-2701.оп.1, спр.11. арк.24, 37, 54, 61, 90.

як видно з таблиц≥, населенн¤ «≥ньк≥вщини робило б≥льш вагом≥ пожертви дл¤ н≥мецьких во¤к≥в, н≥ж дл¤ рад¤нських в≥йськовополонених. Ѕезумовно, що "подарунки" дл¤ во¤к≥в вермахту робилис¤ п≥д тиском окупац≥йноњ влади, але незрозум≥ло, що заважало люд¤м робити б≥льш значн≥ пожертви дл¤ своњх сп≥вв≥тчизник≥в?

” м≥ру пог≥ршенн¤ становища Ќ≥меччини на фронтах другоњ св≥товоњ в≥йни зб≥льшувалис¤ ≥ побори дл¤ “ретього рейху (132) з п≥днев≥льних народ≥в, ¤к у форм≥ податк≥в та повинностей, так ≥ в форм≥ "подарунк≥в". Ќапередодн≥ ¬еликодн¤ 1942 року з жител≥в ѕолтави було з≥брано ст≥льки грошей дл¤ придбанн¤ "подарунк≥в" пораненим н≥мецьким во¤кам, що 19 640 крб. залишилис¤ невикористаними, ≥ бургом≥стр ѕ. √алан≥н передав њх н≥мецькому „ервоному ’ресту ^[35].

---------------

ќтже, в умовах н≥мецько-фашистськоњ окупац≥њ централ≥зованоњ допомоги соц≥ально незахищеним верствам населенн¤ ѕолтавщини, ¤к ≥ вс≥Їњ ”крањни, не ≥снувало. Ќайб≥льш нужденними ≥ знедоленими оп≥кувалис¤ благод≥йн≥ товариства, ¤к≥ утворювалис¤ з ≥н≥ц≥ативи церкви та самих полтавц≥в, ¤к ви¤в њх милосерд¤ ≥ любов≥ до ближнього. «авд¤ки доброчинн≥й д≥¤льност≥ полтавц≥в було вр¤товано житт¤ тис¤чам в≥йськовополонених, сиротам, ≥нвал≥дам, старим ≥ нем≥чним. « поверненн¤м рад¤нськоњ влади в 1943 роц≥ будь-¤ка благод≥йна д≥¤льн≥сть була заборонена.