Меню: Особистості - Щ; Статистики 
 Версія для друку   На головну

Щербина Федір (13.2.1849-28.11.1936) - визначний український статистик, економіст, соціолог, громадський діяч та історик Кубані; чл.-кор. Петербурзької АН (з 1904), д.чл. НТШ (1924).

Н. у станиці Новодерев'янківській на Кубані. Навчався у Петровській с.-г. академії у Москві (1872-74) і на природничому ф-ті Одеського ун-ту (1874-77). Був членом одеської Громади. За зв'язки з одеськими робітниками засланий у Вологодську губ. (1877-81). У 1884-1901 Щ. був керівником статистичного бюро Воронезького губернського земства. Склав і частково зредагував 66 томів статистики, крім того, видав “Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии” (1887), “Историю Воронежского земства” (1891). Щ. підготував видання історії Золотоніського (“История Золотоношского земства”, 1891) і Полтавського (“Введение в историю Полтавского губернского земства”, 1914) земств. Провів за дорученням Владикавказької залізниці екон.-статистичне дослідження і опублікував “Общий очерк экономических и торгово-промышленных условий района Владикавказской железной дороги” (1892-94).

У 1896-1901 Щ. керував експедицією для дослідження степових країв Акмолинського, Семипалатинського, Тургайського країв та киргизького населення цих земель, був редактором 10-го видання “Труды экспедиции по исследованию степных областей” (1902). В 1901 за публічне домагання конституційного устрою в Росії Щ. був засланий під домашній арешт на Кубань, де пробув до 1920, працюючи в кубанському козацькому архіві й збираючи матеріали до історії кубанського козацького війська. У 1906 Щ. обрано головою козацької військової ради (першої на Кубані з кін. 18 ст.), у 1907 - членом 2-ї Державної Думи від партії нар. соціалістів, гласним новоросійської міської думи. Після революції 1917 Щ. обрано членом Козацької законодавчої ради (1917-20), головою Верховного суду Кубанського козачого війська (1917), членом Верховного Круга Дону, Кубані і Тереку (1920).

У 1920 Щ. вийшов на еміграцію, спочатку в складі Кубанської делегації до Югославії, з 1921 у Празі, професор УВУ (1922-36), ректор (1924-25). З 1922 - професор статистики Української господарської академії у Подєбрадах. Похований у Празі на Ольшанському кладовищі.

Щ. - визначний статистик, засновник російської бюджетної статистики, автор бл. 100 статистичних досліджень. Наукову діяльність Щ. розпочав у 1875 дослідами серед робітників Одеси, опублікованих у книзі “Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм” (1881), яка стимулювала розвиток кооперативного руху в Україні. Низку праць Щ. присвятив земельній общині: “Земельная община в Днепровском уезде в Таврии” (1880), “Сольвечегодская земельная община” (1879). Високу фахову оцінку отримали праці Щ. “Крестьянское хозяйство в Острогорском уезде” (1885), “Крестьянские бюджеты и зависимость их от урожаев и цен некоторое стороны русского народного хозяйства” (1897), “Крестьянские бюджеты” (1900). Вже в еміграції у Празі Щ. опублікував “Законы эволюции и русский большевизм” (1922) і курс, читаний в УВУ і УГА: “Статистика. Історія статистики і статистичних установ” (1925), “Еволюційні переміни в ідеології статистики” (1927).

Праці Щ. з ділянки студій про Кубань: “История самоуправления у кубанских казаков” (1884), “Кубанское казачье войско 1697-1888” (1888), “Земельная община кубанских казаков” (1891), “История Кубанского Казачьего Войска” (1910-13), “Кубань в прошлом и настоящем, история и настоящее Кубани” (1927), “О деятельности Общества кубанцев в ЧСР” (1927). Щ. написав одну з перших розвідок про штундистів “Малорусская штунда” (1876). Автор віршованих поем “Чорноморці” (1919) і “Богдан Хмельницький” (1929).

А.Жуковський (Сарєвль, Франція).

Посилання на сторінку/ссылка на страницу: