Старший син Б. Хмельницького. Наприкінці 1647 р. разом із батьком подався на Січ. У лютому 1648 р. під час українсько-кримських переговорів був залишений батьком у татар закладником. Згодом був чигиринським сотником. Супроводжував батька в усіх воєнних кампаніях 1648—1652 рр. Брав участь у Пилявецькій, Зборівській, Берестецькій, Батозькій битвах, зарекомендувавши себе здібним воєначальником. У 1650 р. перебував у Полтаві, як керівник походу козаків на допомогу хану. В 1650 і 1652 рр. на чолі козацько-татарського війська здійснив походи в Молдавію, примусивши господаря В. Лупула укласти союз із Україною. Для закріплення цього союзу Тиміш одружився з донькою В. Лупула Розандою. Занепокоєні сусіди Молдавії й внутрішня опозиція уклали антиукраїнську коаліцію. У війні, що почалася, Тиміш командував українськими військами в Молдавії. У травні 1653 р . він переміг під Яссами і Фокшанами, але зазнав поразки під Фінтою. Влітку того ж року отаборився в Сучаві. Там був поранений і за кілька днів помер. Тіло поховано 30 грудня 1653 р. в Суботові. Могила не збереглася.