Токаревський Михайло Дмитрович

19 декабря 2010 года исполнилось 170 лет со дня основания Петровского Полтавского кадетского корпуса.

Все выпускники в новой версии сайта.

 

Меню: Особистості - Т; Освітяни; Громадські діячі; Кооперативні діячі; Політичні діячі;
  Репресовані; Навчалися у Полтаві
 Версія для друку   На головну

Токаревський Михайло Дмитрович

Токаревський Михайло Дмитрович — Токаревский Михаил Дмитриевич — (1884, с. Полівка Миргородського пов. — 1974, Львів) — громадсько-політичний діяч, кооператор. Один із організаторів і керівників Юнацької спілки, згодом діяльний член УСДРП.

Народився в сім'ї священика. Навчався в Переяславському духовному училищі, Полтавській духовній семінарії, Ярославському правничому ліцеї та Московському комерційному інституті. За участь у революційній діяльності в 1911 р. був заарештований, перебував під наглядом поліції. Працював інструктором кооператвного відділу Полтавського сільськогосподарського товариства. У 1916—1918 рр. — один із керівників Полтавської спілки споживчих товариств (ПССТ). У 1917—1918 рр. — голова Полтавської губернської земської управи, член Української Центральної Ради. Наприкінці 1920 р. був заарештований чекістами, але дивом уникнув розстрілу.

На початку 1920-х рр. став фундатором і першим директором Полтавського агрокооперативного технікуму (нині аґрарна академія), але вже в 1923 р. із політичних мотивів був усунений від керівництва, а згодом — і від викладацької роботи. Переїхавши до Києва (1926 р.), посів посаду проректора з навчальної роботи Українського кооперативного інституту. У 1930 р. був заарештований у справі Спілки Визволення України. Після 12-місячного перебування у в'язниці вийшов на свободу. Працював у органах статистики Харкова. В 1936 р. пережив ще один арешт, був засуджений до смертної кари і, чекаючи розстрілу, протягом шести місяців сидів у камері смертників. Врятувався завдяки змінам у керівництві НКВС, коли після ліквідації П. Єжова декого з ув'язнених випустили на волю.

В період німецької окупації працював у системі споживчої кооперації. У 1945 р. переїхав з Київським кооперативним інститутом до Львова. Працював заступником директора з господарської роботи та завідував інститутською бібліотекою. Помер глибоким старцем.

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.
  Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.18

   

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 

 

 

Хостинг от uCoz