Меню: Особистості - С; ; ; 
 Версія для друку   На головну

Срезневський Ізмаїл Іванович (16(4).6.1812 — 21(9).02.1880) — визначний український і російський учений-славіст, письменник і фольклорист. Друг, перший біограф Котляревського.

Народився 16 червня 1812 року у м. Ярославлі, але з раннього дитинства й до 1839 року жив у Харкові, де його батько працював викладачем університету. Він і сам закінчив цей навчальний заклад. Літературну діяльність розпочав 1831 року на сторінках «Украинского альманаха». Літературно-наукові інтереси зблизили його з полтавцями А. Метлинським, Л. Боровиковським, І. Котляревським, М. Гоголем та Г. Квіткою-Основ’яненком з Харкова.

У 1832 — 33 роках Срезневський учителював у селі Варварівці на Катеринославщині й одночасно записував українські думи та пісні, Повернувшись до Харкова, зайнявся виданням збірників «Запорожская старина» (у 1833 — 35 роках), які зробили його ім’я відомим на Україні; 1834 року опублікував статтю «Погляд на пам’ятники української народної словесності». 1838 року в «Украин-ском сборнике» умістив п’єсу І. П. Котляревського «Наталка Полтавка», тим самим сприявши поширенню її в народі.

І. І. Срезневський був тісно пов’язаний з Полтавщиною своїми літературно-фольклорними інтересами та дружбою з Амвросієм Метлинським і Левком Боровиковським. 11 — 12 липня 1837 року він перебував у Полтаві, де, зокрема, зустрівся і мав розмову з Іваном Котляревським. Про це він описав у своїх «Спогадах», опублікованих сином. Влітку 1839 року Ізмаїл Іванович знову приїхав на Полтавщину для збору народної творчості. Він проїхав за маршрутом Харків — Богодухів — Охтирка — Зіньків — Гадяч — Лохвиця — Ромни — Лубни — Хорол — Полтава. У Зінькові на базарі фольклорист зустрів якогось бандуриста і записав від нього низку пісень і дум. 11 липня 1839 року письменник гостював у родині Метлинських у Сарах поблизу Гадяча й теж записував фольклорні твори. У Полтаві зупинявся у близького до І. П. Котляревського отця Мазанова; зустрівся також з Л. І. Боровиковським, товаришем по Харківському університету.

І. Срезневський переклав на російську мову, пісню «Віють вітри» з «Наталки Полтавки» (надрукована в журналі «Галатея», 1839). Згодом переклав цю пісню ще й на чеську мову. Також написав оповідання «Майоре, майоре!» про видатного полтавця Г. Сковороду. Сковорода змальований (крім епізоду з одруженням) таким, яким його знали сучасники. Срезневський використав тут поетичні та філософські твори Сковороди.

Заслуга І. Срезневського і в тому, що він зберіг цінні матеріали творчої спадщини Сковороди, Котляревського, Квітки-Основ’яненка. А також і в тому, що саме І. І. Срезневський публічно посилався на Т. Г. Шевченка в той час, коли він перебував на засланні і його ім’я було під забороною.

Петро Ротач, "Колоски з літературної ниви”