Катерина Миколаївна Скаржинська
|
|
Меню:
Особистості - С; Історики, краєзнавці;
Музейники; Благодійники |
|
Скаржинська Катерина Миколаївна (уроджена Райзер, 1854—1932), поміщиця, у своєму маєтку на хут. Круглик поблизу м. Лубен заснувала музей — першу загальнодоступну приватну збірку на Полтавщині. Катерина Миколаївна проводила значну громадську і благодійну роботу: створила у Круглику народну школу, бібліотеку; організувала вечірні читання для народу, самодіяльний театр. На її кошти проводились археологічні розкопки. Скаржинську обрали своїм членом кілька наукових товариств — Московське нумізматичне, Всеросійське товариство любителів природознавства, антропології та етнографії, почесним членом — Полтавська вчена архівна комісія. По смерті чоловіка Скаржинська поселилася у Швейцарії. Заснувала робітничий будинок, протягом 2 років утримувала притулок для російських політемігрантів. З початком першої світової війни повернулася до Лубен, їй була призначена невелика персональна пенсія. Померла і похована в Лубнах. Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
Скаржинська
(уродж. Райзер) Катерина Миколаївна Здобула
(екстерном) гімназичну освіту, навчалася на
Бестужевських вищих курсах у С.-Петербурзі.
Вийшовши заміж за великого землевласника і
кіннозаводчика, майбутнього генерал-майора
М. Г. Скаржинського, стала співвласницею 4
тис. десятин землі. В 1874 р. заснувала
на батьківщині музейний заклад історико-краєзнавчого
профілю. Створила у селі сільгоспартіль,
аматорський український театр. У 1906
р. власниця
передала колекції й устаткування в дар
Природничо-історичному музею Полтавського
губернського земства. По
смерті чоловіка (1905 р.) К. М. Скаржинська
виїхала до Швейцарії, оселившись у Лозанні.
Продовжувала займатись добродійництвом,
матеріально підтримувала політемігрантів.
З початком Першої світової війни
повернулася в Україну. Останні роки життя
провела в Лубнах. Більшовицька влада
призначила колишній мільйонерші невелику
персональну пенсію. Померла всіма забута в
Круглику напередодні голодомору влітку 1932
р. на 81-му
році життя. Білоусько О.
А.,
Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
Посилання на сторінку/ссылка на страницу:
|
