Меню: Особистості - Р; Мистецтвознавці; Історики, краєзнавці; Музейники; Репресовані 
 Версія для друку   На головну

Риженко Яків Омелянович — Рыженко Яков Емельянович — (13.11.1892, с. Пустовійтове Кременчуцького пов., тепер Глобинського р-ну — 29.05.1974, Астрахань) — мистецтвознавець, музейник, історик.

Народився в сім'ї селянина-бідняка. З раннього дитинства наймитував. Навчаючись у початковій школі, виявив неабиякі здібності, завдяки чому дістав змогу продовжити навчання в Кременчуцькому педагогічному училищі за рахунок земства. Працював учителем. Заробивши грошей, виїхав до Москви, де вступив до Вечірнього університету їм. Шанявського. З початком світової війни мобілізований до армії, служив фельдшером військового госпіталю. Після Лютневої революції повернувся на батьківщину, в пошуках роботи змінив кілька занять та місць проживання. Врешті, у 1923 p. посів посаду заступника завідувача, згодом завідувача Полтавським педагогічним музеєм. Після об'єднання останнього з Центральним пролетарським музеєм Полтавщини в краєзнавчий музей став керівником етнографічного відділу, а з 1925 p. — заступником директора з наукової роботи. У 1929 p. закінчив аспірантуру при кафедрі історії української культури академіка Д. І. Багалія. Провів реорганізацію експозиції музею, відвівши центральне місце етнографічним експонатам, переважно зібраним особисто під час проведення наукових експедицій. У 1926—1927 рр. провів комплексне етнографічне дослідження Опішнянського району. У 1931 p. заарештований у справі УНЦ і засуджений до виселення з України. Поселився в Астрахані, де й помер.

Головні праці: «Екскурсійний довідник по Полтаві та Полтавській окрузі» (1927 p.), «Полтавський державний музей (Історичний нарис)» (1928 p.), «Килимарство й килими Полтавщини» (1928 p.), «Українське шитво» (1929 p.), «Гончарство Полтавщини» (1930 p.).

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.
  Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор. 300

Посилання на сторінку/ссылка на страницу: