Іван Якович Пасяда
|
|
Меню: Особистості - П;
Громадські діячі;
Політичні діячі;
Діячі культури;
Освітяни; |
|
Пасяда Іван Якович — Пасяда Иван Яковлевич — (Посяда, Посяденко; 28.03/9.04.1823, Зіньків — 12/24.10.1894, Коростишів) — громадсько-політичний і культурний діяч, педагог, член Кирило-Мефодіївського братства. Народився
в сім'ї зіньківського міщанина. Середню
освіту здобув у Полтавській гімназії. З 1843 p.
вчився на філософському факультеті
Київського університету (в 1845 — 1846 рр.
одночасно був слухачем педагогічного
інституту). Студентом написав першу наукову
працю «Про суть мислення взагалі». Належав
до радикального крила братства. Обстоював
федерацію слов'янських народів, в якій
чільне місце мала посісти Україна, виступав
за знесення кріпацтва, скасування
дворянських привілеїв і введення станової
рівності. У 1847 p.
заарештований і висланий під нагляд
поліції в Казань, де продовжив навчання в
місцевому університеті. Написав
кандидатську дисертацію на тему: «Значення
перших творів Гоголя в російській
літературі і їх заслуги для народності». В
1849 — 1856 рр. служив у державних установах —
канцелярії губернатора Рязані й чиновником
Департаменту уділів у Петербурзі. В 1856 p. залишив службу і на тривалий
час виїхав за кордон з метою «вчених занять».
Студіював національне питання і політичний
устрій ряду європейських країн, знайомився
з їхніми навчально-виховними системами.
Серйозні знання, опановані нашим земляком у
Йєнському, Лейпцігському, Галльському
університетах дають підстави говорити про
нього як про одного з найосвіченіших людей
свого часу. В 1865 p.
повернувся в Росію. Вчителював у Петербурзі
й Полоцьку. Був директором
Південно-Західної учительської семінарії у
Києві (1869 — 1873 рр.) і Коростишеві (1873 — 1880 pp.);
директором народних училищ у Воронежі (1880 —
1885 рр.) і Оренбурзькій губернії (1885 — 1891 pp.).
Відомо, що педагог клопотався про місце
директора Полтавської гімназії, але
безуспішно — адміністративна влада не
бажала повернення колишнього
кирило-мефодіївця на батьківщину. Вийшовши
у відставку, повернувся до Коростишева, де й
помер. Білоусько О.
А.,
Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
Посилання на сторінку/ссылка на страницу:
|