Парфеній (Памфил Андрійович Левицький)

19 декабря 2010 года исполнилось 170 лет со дня основания Петровского Полтавского кадетского корпуса.

Все выпускники в новой версии сайта.

 

Меню: Особистості - ЛОсобистості - П; Релігійні діячі; Єпископи; Навчалися у Полтаві 
 Версія для друку   На головну

Парфеній (Левицький Памфил Андрійович)

Парфеній (Левицький Памфил Андрійович — Парфений (Левицкий Памфил Андреевич) — 1858, с. Плішивець Гадяцького пов. — 1922, Полтава) — церковний діяч, архієпископ.

Народився в сім'ї священика. Закінчив Полтавську семінарію та Київську духовну академію (1882 р.). Був помічником наглядача Переяславської духовної школи, потім ректором Вифанської і Московської семінарій. З 1889 р. — єпископ. У 1904—1908 рр. — єпархіальний архієрей Подільський і Брацлавський із резиденцією у Кам'янці-Подільському. Поряд із церковною розгорнув широку просвітню та національну діяльність. Під його керівництвом зредаговано й видано переклад Євангелія українською мовою П. Морачевського й уперше вживано його в церквах під час богослужіння (1906 р.). За ініціативою й матеріальною допомогою архієпископа в його рідному селі було збудовано Покровську церкву (1906 р.) в українському стилі. За взірець, за порадою відомого історика й знавця української старовини Д. І. Яворницького, було взято збудований запорожцями собор у Новоселиці (Новомосковську). У 1909 р. Парфенія переведено до Тули. В 1911 р. він був підвищений у сані до архієпископа. З початком Української національної революції Парфеній повернувся на батьківщину. З ініціативи архієпископа у губернському центрі при Воскресенській церкві було створено Полтавське Українське Православне Братство та стали проводитись служби Божі українською мовою. Враховуючи значні заслуги Парфенія у русі за створення національної церкви, Всеукраїнська церковна рада в серпні 1920 р. звернулася до нього з проханням очолити українську автокефалію. У травні 1921 р. на Київському єпархіальному з'їзді Парфенія було обрано митрополитом Київським, проти чого виступила російська ієрархія. Цькування з боку тихонівської РПЦ примусили Парфенія відійти від активного церковного життя та вкоротили йому віку. Помер у січні 1922 р. Похований у Полтаві.

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.
  Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.1
81

   

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Феофіл (Булдовський Федір Іванович)

 

 

Парфеній (Левицький Памфил Андрійович)

Парфений (Левицкий)

Сан: архиепископ

Церковная принадлежность: Русская Православная Церковь

Парфений (Левицкий Памфил Андреевич), архиепископ Полтавский и Переяславский.
Родился 28 сентября 1858 г. в с. Плешивце, Годяческого уезда, Полтавской губернии. Окончил Полтавскую духовную семинарию.

В 1884 году окончил Киевскую духовную академию со степенью кандидата богословия.

С 14 августа 1884 г. - помощник смотрителя Переяславского духовного училища.

В январе 1894 г. пострижен в монашество, 26 января рукоположен во иеромонаха и назначен смотрителем Звенигородского духовного училища.

В этом же году определен инспектором Вифанской духовной семинарии.

1895 году возведен в сан архимандрита и назначен ректором Вифанской духовной семинарии.

С 1897 года - ректор Московской духовной семинарии.

10 октября 1899 г. хиротонисан во епископа Можайского, викария Московской епархии.

С 8 июня 1901 г. - первый викарий той же епархии.

16 марта 1902 г. - сверхштатный член Московской Синодальной Конторы и викарий той же епархии.

С 1 декабря 1904 г. - епископ Подольский и Брацлавский.

С 15 февраля 1908 г. - епископ Тульский и Белевский.

6 мая 1911 г. возведен в сан архиепископа.

С 1917 года на покое.

С 1920 года - архиепископ Полтавский и Переяславский.

Скончался в 1921 году.

Им проредактировано, по поручению Академии Наук, Четвероевангелие на украинском языке в переводе Морачевского.

Труды: "Архипастырское послание". "Приб. к "ЦВ" 1910, № 36, с. 1505.

http://www.ortho-rus.ru/cgi-bin/ps_file.cgi?2_7938

Фото: http://www.bogorodsk-noginsk.ru/schelkovo/grebnevo.html

  

Хостинг от uCoz