ћеню: ќсобистост≥ - ѕ; Ќауковц≥; Ќавчалис¤ у ѕолтав≥; Ќародилис¤ у ѕолтав≥
 ¬ерс≥¤ дл¤ друку   Ќа головну

ѕильчиков ћикола ƒмитрович (1857-1908), ф≥зик.

Ќародивс¤ в ѕолтав≥ [син ѕильчикова ƒмитра ѕавловича - “.Ѕ.]. «ак≥нчив ’арк≥вський ун≥верситет (1880 р.). ѕрацював там же, з 1889 р. Ч професор. ” 1894Ч1902 рр. Ч професор Ќоворос≥йського ун≥верситету. ¬ 1902Ч1908 рр. Ч професор ’арк≥вського технолог≥чного ≥нституту.

Ќауков≥ прац≥ присв¤чен≥ оптиц≥, земному магнетизму, електро- ≥ рад≥отехн≥ц≥, рад≥оактивност≥, рентген≥вським промен¤м, електрох≥м≥њ та метеоролог≥њ. 1883 р. зд≥йснив геоф≥зичн≥ досл≥дженн¤ у район≥  урськоњ магн≥тноњ аномал≥њ ≥ вперше подав думку про те, що подальш≥ досл≥дженн¤ зможуть привести до в≥дкритт¤ багатих родовищ зал≥зних руд. «аснував у ’арк≥вському ун≥верситет≥ магн≥тно-метеоролог≥чне в≥дд≥ленн¤ та метеостанц≥ю, в ¤ких зд≥йснював досл≥дженн¤ з пол¤ризац≥њ св≥тла та метеоролог≥њ. —конструював сейсмограф, рефрактометр.

Ќа баз≥ ориг≥нальних експеримент≥в в≥дкрив низку незнаних властивостей рентген≥вських промен≥в. ¬≥дкрив ≥ застосував на практиц≥ ¤вище фотогальванограф≥њ. ¬инайшов спос≥б керуванн¤ р≥зними механ≥змами й пристро¤ми по рад≥о, заклав початок рад≥отелемехан≥ки. ƒл¤ захисту рад≥опередач в≥д перехопленн¤ сконструював так званий рад≥опротектор. «будував у ’арк≥вському технолог≥чному ≥нститут≥ першу в м≥ст≥ рад≥останц≥ю. «аснував журнал Ђ»звести¤ ’арьковского технологического институтаї.

ўе навчаючись у 1-й ѕолтавськ≥й г≥мназ≥њ, ћ. ƒ. ѕильчиков захоплено займавс¤ експериментами та винаходами у галуз≥ техн≥ки, ф≥зики й х≥м≥њ. 1878 р. студент-другокурсник ’арк≥вського ун≥верситету винайшов електричний фонавтограф, на к≥лька дес¤тир≥ч випередивши заруб≥жних досл≥дник≥в, серед них ≥ “. ≈д≥сона, фонограф ¤кого був механ≥чним приладом.

ѕ≥сл¤ завершенн¤ ун≥верситетського курсу ћ. ƒ. ѕильчикова було залишено на кафедр≥ ф≥зики дл¤ п≥дготовки до професорського званн¤. …ого талант експериментатора й винах≥дника розкрилюЇтьс¤ ≥ м≥цн≥Ї. “≥льки за 1881Ч1887 роки в≥н створюЇ 18 наукових праць, винаходить ≥ будуЇ девТ¤ть власних ф≥зичних та ф≥зично-х≥м≥чних прилад≥в, з-пом≥ж ¤ких рефрактометр дл¤ р≥дин здобув визнанн¤ в –ос≥њ та за кордоном. ” цi ж роки ћ. ƒ. ѕильчиков зд≥йснив п≥онерську за своњм значенн¤м роботу: спец≥ально досл≥див район магн≥тних аномал≥й у  урськ≥й губерн≥њ, в≥дкрив нов≥ пункти та встановив територ≥альн≥ меж≥ поширенн¤ аномал≥й. ÷≥ дос¤гненн¤ молодого досл≥дника було в≥дзначено ср≥бною медаллю –ос≥йського географ≥чного товариства.
Ќа з≥браному матер≥ал≥ ѕильчиков захистив навесн≥ 1888 р. у ѕетербурзькому ун≥верситет≥ маг≥стерську дисертац≥ю, в ¤к≥й заклав основи теор≥њ аномал≥й геомагнетизму та вперше обгрунтував на¤вн≥сть Ђщонайбагатших поклад≥в зал≥зноњ рудиї в межах  урськоњ магн≥тноњ аномал≥њ. ÷е його передбаченн¤, ¤к в≥домо, ц≥лком справдилос¤.

” 1888Ч1889 рр. ћ. ƒ. ѕильчиков перебував у науковому в≥др¤дженн≥ за кордоном, де працював у лаборатор≥¤х видатних французьких ф≥зик≥в √. Ћ≥ппмана (згодом Ќобел≥вського лауреата), ј.  орню, Ќ. ћаскара. “ут в≥н зд≥йснив немало важливих досл≥джень з електрох≥м≥њ, зокрема розробив ефективний оптично-гальван≥чний зас≥б вивченн¤ процесу електрол≥зу, виступав з допов≥д¤ми на II ћ≥жнародному конгрес≥ електрик≥в та I ћ≥жнародному метеоролог≥чному зТњзд≥. …ого було обрано членом ‘ранцузького ф≥зичного товариства та ћ≥жнародного товариства електрик≥в.

ѕ≥сл¤ поверненн¤ на батьк≥вщину ћ. ƒ. ѕильчиков стаЇ професором ’арк≥вського ун≥верситету, читаЇ курси з ф≥зики й метеоролог≥њ та провадить досл≥дженн¤ з пол¤ризац≥њ св≥тла й атмосферноњ оптики. 1891 р. в≥н заснував магн≥тно-метеоролог≥чне в≥дд≥ленн¤ ф≥зичного каб≥нету та ун≥верситетську метеоролог≥чну станц≥ю. ¬чений обстоював потребу вивченн¤ високих шар≥в атмосфери за допомогою спец≥альних стратостат≥в ≥ з ц≥Їю метою запропонував конструкц≥ю герметизованоњ каб≥ни Ч пров≥сника сучасних косм≥чних скафандр≥в. ÷ей харк≥вський пер≥од творчост≥ позначений також низкою блискучих експеримент≥в, створенн¤м нових метод≥в досл≥джень, конструюванн¤м дотепних прилад≥в Ч ≥нкл≥натора, однониткового сейсмографа та ≥нших.

« 1894 р. ћ. ƒ. ѕильчиков працюЇ професором ф≥зики Ќоворос≥йського ун≥верситету. “ут п≥сл¤ по¤ви зв≥сток про досл≥ди ¬.  . –ентгена в≥н першим в ”крањн≥ й одним з перших у –ос≥њ зд≥йснив вдал≥ експерименти з ’-промен¤ми, в≥дкривши низку ще незнаних њхн≥х властивостей.
Ќа 1896 р. припадаЇ публ≥кац≥¤ зд≥йсненого вченим в≥дкритт¤: на основ≥ застосуванн¤ власного оптично-гальван≥чного засобу досл≥дженн¤ електрол≥зу ћ. ƒ. ѕильчиков встановив можлив≥сть ф≥ксувати зображенн¤ предмет≥в нарощуванн¤м рельЇфу на металевих пластинках. “ак уперше у св≥т≥ було в≥дкрито та застосовано на практиц≥ ¤вище електрофотографуванн¤, назване вченим фотогальванограф≥Їю.

¬ ќдес≥ ћ. ƒ. ѕильчиков пров≥в немало в≥ртуозних експеримент≥в ≥ з рад≥озвТ¤зку. ¬≥н прийшов ще до одного видатного дос¤гненн¤ Ч винайденн¤ способу керуванн¤ р≥зними механ≥змами й пристро¤ми по рад≥о. 5 кв≥тн¤ 1898 р. уперше продемонстрував це своЇ дос¤гненн¤, почавши в≥дл≥к подальшому розвитку рад≥отелемехан≥ки. ” 1899 Ч1900 рр. ћ. ƒ. ѕильчиков зд≥йснив експериментальн≥ й теоретичн≥ досл≥дженн¤ з рад≥оактивност≥. ¬ ќдес≥ в≥н заснував перший в –ос≥њ за часом спорудженн¤ ф≥зичний ≥нститут при ун≥верситет≥, а також вим≥рювальну лаборатор≥ю Ч одну з найбагатших у тогочасних ун≥верситетах.

1902 р. ћ. ƒ. ѕильчиков повернувс¤ до ’аркова, де очолив кафедру ф≥зики та ф≥зичну лаборатор≥ю у “ехнолог≥чному ≥нститут≥. ¬≥н збудував першу в м≥ст≥ рад≥останц≥ю, де продовжив досл≥дженн¤ з рад≥озвТ¤зку, зокрема створив модель рад≥окерованого протим≥нного захисту дл¤ в≥йськових корабл≥в, обладнав рад≥останц≥ю на автомоб≥л≥ тощо. Ќа цей час припадаЇ й завершенн¤ його роботи над проблемою захисту рад≥опередач в≥д перехопленн¤. ¬чений сконструював дл¤ цього так званий рад≥опротектор, випробуваний на бойових корабл¤х „орноморського флоту в серпн≥ 1903 р.

”насл≥док енерг≥йних зусиль ћ. ƒ. ѕильчикова ф≥зична лаборатор≥¤ ≥нституту за пТ¤ть рок≥в перетворилас¤ на найбагатшу ≥ найкраще обладнану з-пом≥ж ≥нших вищих техн≥чних заклад≥в тогочасноњ –ос≥њ. ¬≥н мр≥¤в перетворити њњ на ф≥зичний ≥нститут, сам нав≥ть спланував триповерховий лабораторний корпус дл¤ нього. ќдначе тим планам не судилос¤ зд≥йснитис¤: виснажений напруженою боротьбою за демократизац≥ю ≥нститутського житт¤ у 1905Ч1907 рр. проти реакц≥онер≥в-чорносотенц≥в, ћ. ƒ. ѕильчиков 19 травн¤ 1908 р. постр≥лом у серце об≥рвав своЇ житт¤.

“ворча спадщина вченого Ч це близько 100 праць, понад 25 ориг≥нальних прилад≥в та установок, к≥лька нових експериментальних метод≥в досл≥джень

http://www.ukrop.com/ua/encyclopaedia/100names/6111.html

ѕосиланн¤ на стор≥нку/ссылка на страницу:

ѕильчиков ћикола ƒмитрович (9/21.05.1857, ѕолтава Ч 6/19.05.1908, ’арк≥в) Ч ф≥зик-експериментатор, автор винаход≥в св≥тового значенн¤; професор, член-кореспондент “улузькоњ јкадем≥њ наук, член Ћондонського ‘арадењвського товариства, јмериканського електрох≥м≥чного товариства, ‘ранцузького ф≥зичного товариства, ћ≥жнародного товариства електрик≥в, р¤ду наукових товариств –ос≥њ.

Ќародивс¤ в с≥м'њ педагога ≥ громадського д≥¤ча ƒ. ѕ. ѕильчикова. ¬≥д батька сприйн¤в активну життЇву позиц≥ю, непримиренн≥сть до неправди ≥ гн≥ту. «ак≥нчив ѕолтавську г≥мназ≥ю (1876 p.) ≥ ф≥зико-х≥м≥чний факультет ’арк≥вського ун≥верситету (1880 p.). —тудентом-другокурсником винайшов електричний фонавтограф, на к≥лька дес¤тил≥ть випередивши заруб≥жних досл≥дник≥в. ” 1880-х рр. розробив теор≥ю магн≥тометричних метод≥в розв≥дки аномал≥й геомагнетизму, вперше обгрунутувавши на¤вн≥сть поклад≥в зал≥зноњ руди в межах  урськоњ магн≥тноњ аномал≥њ. ¬ 1889Ч1894 рр. працював у ’арк≥вському ун≥верситет≥. «аснував магн≥то-метеоролог≥чне в≥ддд≥ленн¤ ф≥зичного каб≥нету та ун≥верситетську метеостанц≥ю. ƒл¤ досл≥дженн¤ високих шар≥в атмосфери запропонував конструкц≥ю герметизованоњ каб≥ни (портаеронавта) Ч пров≥сника сучасних косм≥чних скафандр≥в. ” 1894 p. перейшов на роботу в Ќоворос≥йський ун≥верситет в ќдес≥, де вперше на ”крањн≥ у 1896 p. зд≥йснив есперименти з ’-промен¤ми; використав њх дл¤ д≥агностики захворювань шл¤хом просв≥чуванн¤, винайшов та побудував потужну фокус-трубку. ѕершим у св≥т≥ в≥дкрив та застосував на практиц≥ ¤вище електрофотографуванн¤, назвавши його фотогальванограф≥Їю. ѕров≥в чимало експеримент≥в з рад≥озв'¤зку, винайшовши спос≥б керуванн¤ р≥зними механ≥змами й пристро¤ми по рад≥о (1898 р.). ” ц≥й справ≥ наш земл¤к на к≥лька м≥с¤ц≥в випередив серба Ќ. “еслу, ¤кому дос≥ помилково приписуЇтьс¤ перш≥сть у рад≥отелемехан≥ц≥. ¬ 1899Ч1900 рр. ћ. ѕильчиков зд≥йснив перш≥ в ”крањн≥ досл≥дженн¤ з рад≥оактивност≥, ставши одним з п≥онер≥в ¤дерноњ ф≥зики. ѕовернувшись у 1902 р. до ’аркова, очолив кафедру ф≥зики та ф≥зичну лаборатор≥ю “ехнолог≥чного ≥нституту. «будував нерухому ≥ рухому (на автомоб≥л≥) рад≥останц≥њ, вир≥шив проблему захисту рад≥опередач в≥д перехопленн¤, створив модель рад≥окерованого протим≥нного захисту дл¤ в≥йськових корабл≥в. Ћаборатор≥¤ ћ. ѕильчикова стала передовим осередком науки в ус≥й –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ.

ќдночасно в≥в активну громадську роботу. ¬ 1892 p. став одним ≥з засновник≥в Ќаукового товариства ≥м. “. √. Ўевченка у Ћьвов≥, був членом ’арк≥вськоњ громади, боровс¤ за демократизац≥ю вищоњ осв≥ти. ќбстоюючи ≥дею використанн¤ здобутк≥в науки лише дл¤ мирноњ мети, пропонував створити авторитетну наукову установу п≥д назвою ћ≥жнародна академ≥¤ в≥чност≥. Ќоваторська д≥¤льн≥сть ученого-громад¤нина наштовхувалас¤ на перешкоди й пересл≥дуванн¤ чорносотенц≥в в≥д науки. ÷ькуванн¤ особливо посилилос¤ п≥сл¤ поразки революц≥њ 1905Ч1907 рр. ¬иснажений нер≥вною боротьбою, ћ. ѕильчиков за два дн≥ до свого 51-го дн¤ народженн¤ постр≥лом у серце об≥рвав своЇ житт¤.