Оголевець Володимир Степанович

19 декабря 2010 года исполнилось 170 лет со дня основания Петровского Полтавского кадетского корпуса.

Все выпускники в новой версии сайта.

 

Меню: Особистості - О; Літературо- і мовознавці; Музиканти; Освітяни; Навчалися у Полтаві;   Народилися у Полтаві 
 Версія для друку   На головну

Оголевець Володимир Степанович (1884–1970) – філолог, музикознавець.

Народився у Полтаві в сім’ї відомого в Україні революційного діяча-сімдесятника Степана Оголевця. Середню освіту здобув у Полтавській гімназії, вищу – на історико-філологічному факультеті Київського університету. Працював учителем в одній із гімназій Києва (1907–1908), а згодом у школах Полтави (1909–1913). Після навчання на юридичному факультеті Київського університету (1913–1915) та здобуття у Харкові кваліфікації кандидата на судові посади працював секретарем Полтавського губернського суду. На початку 20-х років, працюючи за фахом юриста, займався і педагогічною діяльністю: викладав російську літературу у Вищій робітничій школі, а також історію та теорію музики у Полтавському музичному училищі. З 1929 року – викладач курсів західноєвропейської та російської літератури Полтавського педінституту, а з 1936 року – доцент і завідувач кафедри російської літератури цього ж закладу. Музичну освіту здобув приватним чином. У юнацькі роки навчався грі на фортепіано і вивчав теорію композиції у полтавського музиканта Леоніда Лісовського. Оголевець відомий як один із засновників Полтавської спілки камерної музики, музичний рецензент газети «Киевские ведомости» (1913–1914), автор ряду камерно-інструментальних і симфонічних творів: симфонічної картини «Прометей» (1908), поеми «Тріумфальна хода Юлія Цезаря» (1910), фортепіанного дуету «Orientalein in modo di marcia» (1909). «Української сюїти» (1911), присвяченої пам’яті харківського диригента Ф. Кучери. Серед музикознавчих праць – «Симфонії Бетховена». – Київ, 1913.

Інформація – Алли Литвиненко

   

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 

 

 

Хостинг от uCoz