Мініх Бургард Крістоф [Христофор Антонович; 9.5.1683 - 16(27).10.1767) - російський військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал (з 1730 або 1732), граф (1728). За походженням німець.

До 1721 служив офіцером у різних арміях країн Західної Європи. З 1721 - генерал-інженер російської армії. Керував будівництвом Ладозького та Обвідного каналів, під час робіт на яких загинуло від непосильної праці, хвороб та голоду десятки тисяч українських козаків. У 1728 призначений генерал-губернатором Інгерманландії, Карелії та Фінляндії, з 1732 - президент Воєнної колегії. В 1734 командував російською армією під час облоги і захопленя Гданська, де знаходився претиндент на польський престол С. Лещинський. Під час російсько-турецької війни 1735-39 очолював російські та українські війська, що спільно діяли в 1736-39 в Криму і Бесарабії. Як головнокомандуючий об'єднаних армій, М. абсолютно не турбувався про забезпечення українських полків, що привело до значних втрат серед їх особового складу. Під час воєнних дій проти турків і татар за наказом М. здійснювалися масові реквізиції коней, волів, провіанту і фуражу, залучалися тисячі селян до обозної служби, що нанесло великої економічної шкоди тогочасному господарству України. Володів великими маєтками в Україні. Активно виступав за скасування політичної автономії Гетьманщини. Після смерті Д. Апостола 1734 домагався свого призначення на пост “управителя Малоросії”. В 1742 Єлизавета Петрівна заслала М. у Пилим (Сибір). У 1762 був повернений із заслання за наказом Петра III Федоровича, але значної ролі в державному житті не відігравав.