Павло Гргорович Клепацький

19 декабря 2010 года исполнилось 170 лет со дня основания Петровского Полтавского кадетского корпуса.

Все выпускники в новой версии сайта.

 

Меню: Особистості - К; Історики, краєзнавці; Освітяни; Репресовані 
 Версія для друку   На головну

Клепатський (Клепацький) Павло Григорович (12.01.1885, с. Пугачівка Таращанського пов. на Київщині – 1938?) – дослідник історії України середньовічної й нової доби, питань історичного краєзнавства, історіограф, джерелознавець, архівознавець, літературознавець, педагог. Із сім’ї священика. Учився на іст.-філол. ф-ті Новоросійського унту в Одесі, де розпочав наук. дослідження історії Київщини.

1917-1920 читав курс лекцій для вчителів Одеси, згодом переїхав до Кам’янця-Подільського, де у новоствореному Українському ун-ті займав посаду приват-доцента. Активно друкувався в місцевих видавництвах та у “Записках” Кам’янець-Подільського ун-ту (дослідження з історії України, іст. краєзнавства). Після встановлення радянської влади проводив обстеження іст.-культ. пам’яток Кам’янця-Подільського, визначав конкретні заходи щодо їх охорони і збереження. З 7 червня 1922 очолював архівне управління Кам’янець-Подільського р-ну. За лояльне відношення до Центральної Ради й Директорії УНР 1922 був заарештований чекістами, але через півтора місяця звільнений за відсутністю доказів “провини”. Втративши роботу, переїхав до Полтави, де став викладачем історії Ін-ту соціального виховання (пізніше – ІНО), підготував докт. дис., присвячену історії Диканьського маєтку Кочубеїв, видав у “Записках” Полтавського ІНО та збірнику “За сто літ” серію статей і матеріалів з іст. краєзнавства. У вересні 1931 був безпідставно заарештований, незабаром знову звільнений з-під варти, але звільнений і з роботи. Працюючи викл. історії в пед. ін-тах Мелітополя, Оренбурга, Махачкали, зазнавав постійних переслідувань з боку властей, які звинувачували його у “гнилому лібералізмі”, “буржуазному націоналізмі”, “троцькизмі”. Влітку 1936 був ще раз заарештований. Після довгого слідства, в квітні 1938 був звинувачений у пропаганді “троцькістських поглядів та контрреволюційних ідей” і одержав 5 років ув’язнення. Подальша доля невідома.

Тв.: Очерки по истории Киевской земли. Литовский период. – Одесса, 1912; Императрица Екатерина Вторая: Характеристика личности и царствования (по новейшим документам и исследованиям). – Одесса, 1912; Огляд джерел до історії України: Джерела візантійські, арабські, західні, укр.-руські юридичні пам’ятники, літописи, хронографи й синодики, подорожні описи чужоземців. – Кам’янець, 1920; Огляд джерел до історії України (курс лекцій, читаних протягом 1919 акад. року). Вип.1. – Кам’янець на Поділлю, 1921; Нариси з історії Диканьського маєтку Кочубеїв від половини ХVІІ до половини ХІХ ст. (Переважно в роках 1786-1835) // Інститут рукопису НБУВ. Ф.Х. – Спр.17465.

Літ.: Ричка В.М. Загублене життя (П.Г.Клепатський) // Репресоване краєзнавство. – К., 1991. – С.202-204; Кириченко І. Архівне будівництво у Хмельницькій області // Архіви України. – 1968. – №4. – С.14; Портнова Т. Клепатський Павло Григорович // Українські архівісти. Біобібліогр. довідн. Вип.І. – К., 1999. – С.164-165; Історія Національної академії наук України. 1924-1928. Документи і матеріали. – К., 1998. – С.527; Е У. – Т.3. – 1959. – С.1043-1044.

Геннадій Стрельський

Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник /
Серія "Українські історики". — Київ: Інститут історії України
  НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — 382 с. Стор.198-199

Інститут історії України НАН України

   

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 

 

 

 

Хостинг от uCoz