Григорій Олексійович Коваленко
|
|
Меню: Особистості - К;
Письменники; Художники;
Етнографи; Громадські діячі;
Діячі культури;
Історики, краєзнавці;
Репресовані |
|
Коваленко Григорій Олексійович — Коваленко Григорий Алексеевич — (Грицько Коваленко; 1868, поблизу Баришівки Переяславського повіту, тепер Київської обл. — 15.12.1937, Полтава) — письменник, художник, етнограф; громадський і культурний діяч. Закінчив Переяславську фельдшерську школу, вдосконалювався в практичній медицині при Московському університеті. З 1895 р. замешкав у Чернігові. Охоплював своєю діяльністю сфери мистецтва, літератури, медицини, народознавства, видавничої справи. Написав низку оповідань з народного життя; створив близько ста картин і портретів українських письменників та літературних ілюстрацій. В 1905 р. перебрався в Полтаву. Працював секретарем міської управи. Спільно з М. Дмитрієвим та П. Мирним організував видавництво журналу «Рідний край», став одним із відповідальних редакторів цього видання. Під впливом В. Кричевського зайнявся етнографією та українською історією. В 1907 р. видав «Оповідання з історії українського народу». Виступав зі статтями в «Этнографическом обозрении», «Киевской старине», «Зорі», «Літературно-науковому віснику», «Дзвінку». В 1913—1914 рр. видавав у Полтаві місячник народного здоров'я і природознавства «Життя і знання». Користувався стійким авторитетом у своїх читачів. У серпні 1937 р. був заарештований за брехливими звинуваченнями як учасник і організатор підпільної контрреволюційної націоналістичної організації, а в грудні — розстріляний. Білоусько О.
А.,
Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
Грицько Коваленко (24.01(5.02).1868 — 15.12.1937) Письменник, художник, етнограф, популяризатор наукових знань з природознавства та історії, театрал і видавець журналу — таким був і залишається в нашій культурі Григорій Олексійович Коваленко. Розпочавши свою багатогранну діяльність ще наприкінці XIX століття за умов соціального і національного гніту з боку царизму, Коваленко завжди сміливо підносив своє слово на захист трудящої людини, самовіддано працював задля рідної культури. Українську революцію письменник і громадський діяч вітав як здійснення тих ідеалів, за які боровся разом з Панасом Мирним, Б. Грінченком, М. Коцюбинським... Ще з більшою енергією продовжував він працювати в галузі літератури, історії, шкільної освіти, мистецтва. 1926 року Українська Академія наук в особі Агатангела Кримського вітала Григорія Коваленка з 40-річчям його «видатної, енергійної і висококорисної науково-літературної й громадської праці українського письменника». На жаль, скоро після того йому, як і багатьом іншим діячам українського відродження, довелося гірко розчаруватись у своїх сподіваннях. Настали такі часи духовного нищення й занепаду культури, яких ніхто не міг передбачити, а якщо й передбачали (як В. Г. Короленко), то нічим не могли протидіяти. Лиха доля не обійшла й Г. Коваленка. Грицько Коваленко (так він найчастіше підписував свої твори) народився у селі Липняках біля містечка Баришівки (тепер із ним злилося) на Переяславщині, в козацькій сім’ї. З 1880 року навчався в Полтавській фельдшерській школі. В цей час прокинувся у нього інтерес до малювання та фольклору. А роки праці на посаді земського фельдшера в Переяславському повіті (1886 — 1890) привернули його серце до народу, розширили національну свідомість. Там він у повній мірі побачив і відчув народне лихо, сваволю чиновництва, процвітання забобонів. Ці враження втілилися в оповіданнях «Вишнівська справа», «Народні пісні», «Ворожка» та ін. 1891 року в «Зтнографическом обозрении» опублікована перша розвідка Г. Коваленка «Про народну медицину в Переяславському повіті». Науково-популярні брошури «Клопіт в селі Білашівці», «Чума на людях», «Від чого вмерла Мелася» теж були продиктовані бажанням піднести свідомість і культуру народу та поліпшити умови селянського життя. У 90-х роках Г. О. Коваленко активно співпрацює з львівськими часописами «Зоря», «Дзвінок» та ін. Він надсилав туди свої вірші, статті, малюнки-ілюстрації до творів Т. Г. Шевченка. Кращі з тих творів — поема «Зоя», оповідання «Несподіванки», стаття «Чудодійні криниці». З 1895 року Г. Коваленко живе в Чернігові. Тут близько сходиться з Б. Грінченком, М. Коцюбинським, В. Самійленком та іншими діячами культурно-освітнього руху, бере участь у громадській роботі. Для народної книгозбірні, що її видавав Б. Грінченко, Григорій Олексійович подав і свої твори, зокрема, збірку оповідань і поем «Правдиве слово», нарис «Іван Котляревський», серію літературних портретів українських письменників. Від 1905 року Григорій Олексійович живе у Полтаві. Тут він спільно з М. Дмитрієвим та Панасом Мирним бере участь у виданні "відомого часопису «Рідний край». 1907 року виходять його «Оповідання з історії українського народу», 1911 — збірка гуморесок «Жарти життя» і книжка «Про кріпацьку неволю». У полтавському архіві Коваленко виявляє листи Є. Гребінки й разом з нарисом про письменника публікує їх в «Трудах» місцевої архівної комісії. Тут же в 1912 друкується його етнографічне дослідження «Деякі риси українського стилю в зв’язку з питанням про походження української хати». 1913 року Григорій Олексійович почав видавати журнал «Життя і знання» (з 1914 — «Вісник життя і знання»). Це видання адресувалося всім, хто дбав «про освіту, здорове життя і кращу долю нашого народу». Такий напрямок не припав до смаку владі, і восени 1914 журнал закрили, а Коваленко потрапив до в’язниці. В названому журналі він друкував свої твори під символічним підписом «К. Вільний». В роки революції та пізніше книжки Г. О. Коваленка виходили в Києві, Полтаві, Черкасах. Це «Людина і громада», «Жарти життя», «Українська історія», «Григорій Сковорода» та ін. В 1919 — 21 роках він працював інструктором народної освіти Полтавського повіту. В цей час письменник розпочав працю над своїм найбільшим художнім твором — романом «Мрія давніх літ» та повістю з доісторичного минулого України «Дажбожі діти». А в останні роки життя написав ще й повість «Над Десною», яка в 1993 році була опублікована в журналі «Криниця». Там же з’явилась і «повість з доісторичних часів» «Тур і Сокіл» (1992). Григорій Коваленко залишив певний слід і як художник, портретист і живописець. Окремі картини експонуються в музеях Чернігова і Полтави, а деякі портрети (Котляревського, Шевченка) репродуковано в різних виданнях. 1992 року полтавське товариство «Просвіта» перевидало книжку Г. Коваленка «Оповідання з історії України» (вступна стаття П. Ротача). 20 серпня 1937 року Г. Коваленка було заарештовано, а 15 грудня того ж року за постановою «особливої трійки» його розстріляли. Місце захоронення невідоме. Безпідставні звинувачення знято в 1969 році.
Посилання на сторінку/ссылка на страницу: Полтавська філія АХРР (Асоціації художників революційної Росії)
|