Василь Григорович Кричевський
|
|
Меню: Особистості - К;
Архітектори; Художники;
Мистецтвознавці |
|
Кричевський Василь Григорович (1872—1952) — український живописець, архітектор, графік, художник театру і кіно, дослідник мистецтва, один з засновників українського архітектурного стилю, Української академії мистецтв у Києві (у 1917 р. був її професором), Миргородського художньо-промислового інституту (у 1918—1919 рр. був його директором). У 1908 р. придбав будинок М. А. Дмитрієва, який був споруджений за його проектом. Народився в с. Ворожбі (тепер Сумської обл.). Помер у Венесуелі. Архітектурну освіту здобув самотужки, працюючи під керівництвом архітекторів С. Загоскіна і О. Бекетова та відвідуючи лекції в Харківському університеті. Побудував і художньо оформив будинок Полтавського губернського земства, будинок Лохвицького народного дому. За його проектами було споруджено комплекс земської губернської гончарної майстерні в Опішні, будинки В. Вернадського і Д. Милорадовича, Канівський музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка» (у співавторстві з архітектором П. Костирком). У Києві побудував школу і вперше реставрував Київський будинок-музей Т. Г. Шевченка. В. Кричевський — автор картин «На Дніпрі», «Ярмарок», «Сорочинський ярмарок» та ін. Як графік він оформив понад 70 українських видань, у т. ч. «Українську книгу XVI—XVIII вв.», «Бібліографічні вісті». Кричевський виконав проекти гербів, друків, грошових знаків, поштових марок, екслібрисів. У 1907—1910 рр. виготовляв декорації і костюми для театру М. Садовського та ін. У 1912—1913 рр. керував килимарнею Ханенків у с. Оленівці (тепер Київської обл.). Виконав багато проектів килимів, вишивок, вибійок, посуду, меблів, внутрішнього оформлення приміщень тощо. Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
Дивись: http://www.zn.ua/3000/3680/56382/ Кричевський
Василь Григорович
(19/31.12.1872,с.
Ворожба Лебединського повіту Харківської
губернії, тепер Лебединського району Сумської обл.
— 15.11.1952,
Каракас, Венесуела, прах перенесено до
українського цвинтаря-пантеона Бавн Брук в
штаті Джерсі, США) — мистецтвознавець,
архітектор, живописець, графік, художник
театру і кіно, майстер декоративно-ужиткового
мистецтва, один із засновників
українського архітектурного стилю. Народився в сім'ї повітового
земського фельдшера. Навчався в
Лебединському повітовому училищі й
Харківському технічному залізничному
училищі. Працював креслярем, архітектором в
проектному бюро Петербурзької академії
мистецтв (1893—1902 pp.). Як
архітектор, здобув собі ім'я проектом
будинку Полтавського губернського земства
(1903 p.),
яким започаткував український стиль.
Розробив низку проектів приватних і
державних будинків у новому стилі: Народний
дім у Лохвиці, будинок М.А. Дмитрієва в
Яреськах, комплекс земської губернської
гончарної майстерні в Опішні, Канівський
музей-заповідник «Могила Т. Шевченка» (у
співавторстві з П. Костирком, 1936—1938 pp.).
Як художник-імпресіоніст зв'язав
український локальний колір з модерним
декоративним малярством. Створив велику
кількість пейзажних етюдів. Як графік,
належав до піонерів українського
книжкового мистецтва. Починаючи із 1903 p., оформив понад 70 українських
видань. В роки Української національної
революції виконав проекти державних гербів,
паперів і печатей, грошових знаків,
поштових марок. Як театральний і фільмовий
декоратор, виготовив декорації і костюми
для вистав київських театрів, оформив
історичні й побутові фільми Одеської і
Київської кіностудій. Як дослідник
народного мистецтва, зібрав велику
колекцію зразків народної творчості,
працював у прикладному мистецтві. Як
мистецтвознавець й публіцист, видрукував
ряд статей і рецензій, в т.ч. «Про розуміння
українського
архітектурного
стилю» (1914 р.), Я к педагог,
виховав цілу школу своїх послідовників.
Протягом 40 років В.Г. Кричевський був
провідною і авторитетною постаттю в
художньому житті України. В 1943
р.
емігрував за кордон. Його збірки й галерея
творів (роботи 1880-х —1900-х рр.) згоріли в
запаленому більшовиками київському
будинку М. Грушевського у 1918 р., чимало праць
пропало в роки окупації. Білоусько О.
А.,
Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
Посилання на сторінку/ссылка на страницу: Коваленко Григорій Олексійович
|
