|
«Нескорена
полтавчанка»
— підпільна комсомольська
молодіжна організація. Створена у
листопаді 1941 р. в Полтаві. До її складу
входило 20 чоловік, у т. ч. один комуніст, 5
комсомольців і 14 чоловік позаспілкової
молоді. Одним з керівників організації
стала піонервожата полтавської с. ш. № 10
комсомолка О. К. Убийвовк. До «Нескореної
полтавчанки» приєдналися також підпільні
групи, що діяли в Мачухах, Абазівці, Мар'янівці,
Шкурупіях. Організація мала два
радіоприймачі, з допомогою яких приймалися,
а також поширювалися серед населення
зведення Радінформбюро. Крім того, члени
групи виготовляли і поширювали
антифашистські листівки. Всього було
поширено різних назв листівок до 2 тис.
примірників. Група патріотів також брала
участь у визволенні радянських
військовополонених, зірвала кілька
відправлень молоді до Німеччини, готувала
диверсійні акти. 6 травня 1942 р. гестапо
заарештувало найактивніших учасників
організації і серед них штаб «Нескореної
полтавчанки». У їх числі була й Убийвовк.
Усі вони були розстріляні; організація
припинила свою діяльність. У 1965 р. Ляля
Убийвовк посмертно удостоєна звання Героя
Радянського Союзу. У 1967 р. у Полтаві
встановлено пам'ятник Нескореним
полтавчанам. Радянським патріотам
присвятив свою повість Олесь Гончар,
драматург Петро Лубенський написав п'єсу «Нескорена
полтавчанка».
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
584
Восени
1941 року в Полтаві утворилася молодіжна
підпільна організація, керівником якої
Полтавський обком КП(б)У відразу
після звільнення Полтави від німців вважав
Сергія Сапіго, капітана Червоної армії.
Пораненим у ногу він потрапив у полон під
час загибелі Південно-Західного фронту, але
зумів втекти (за іншою версією — був
відпущений німцями) і, повернувшись до
батьків у Полтаву, влаштувався на роботу
завгоспом в Українському Червоному Хресті.
Дещо пізніше керівником підпільної
організації обком партії з невідомих
причин почав вважати Лялю (Олену) Убийвовк
— студентку Харківського державного
університету, яка з початком війни також
мешкала в батьків у Полтаві. До організації
входило близько 20 чоловік молоді.
Підпільники таємно слухали повідомлення
Радінформбюро, писали від руки листівки і
поширювали їх серед полтавців, а також
готували диверсійні акти проти німців, але
через зраду здійснити їх не встигли.
Одним
з членів підпільної організації був Сергій
Ільєвський. Його батько, другий секретар
Полтавського міськкому КП(б)У, в 1937 році був
заарештований і засуджений як "ворог
народу". Квартира С. Ільєвського
слугувала явкою, де збиралися підпільники.
Організація
була викрита німцями у квітні 1942 року через
зраду Валентини Терентьєвої. Валентина
Іванівна Терентьєва — уродженка Білорусії.
Закінчила фельдшерсько-акушерську школу в
Черкасах. На початку радянсько-німецької
війни була мобілізована до лав Червоної
армії, але під Решетилівкою потрапила в
полон і працювала медсестрою у таборі для
радянських військовополонених. У березні
1942 року В. Терентьєва була звільнена з
полону і через лікаря Бориса Григоровича
Синельникова, який працював у
концтабірному лазареті, вступила до
підпільної молодіжної антифашистської
організації у Полтаві. У квітні керівник
організації Сергій Сапіго дав їй завдання:
перейти лінію фронту, встановити зв'язок з
радянським командуванням і повернутися
назад. Проте за три кілометри від фронту В.
Терентьєва була затримана румунською
військовою жандармерією і на допиті видала
19 членів підпільної організації, які були
негайно заарештовані. Шістьох з них (Сергія
Сапіго, Лялю Убийвовк,
Сергія Ільєвського,
Бориса Сергу, Валентина Сороку і
Леоніда
Пузанова) 26 травня 1942 року німці
розстріляли.
Після
цього В. Терентьєву звільнили і вона
працювала медсестрою в німецькому
госпіталі, але напередодні повернення
радянської влади у вересні 1943 року її
заарештували і відправили до Німеччини. По
дорозі В. Терентьєвій вдалося втекти і вона
зупинилася в Києві, де була заарештована
радянською контррозвідкою і віддана до
військового трибуналу. На суді повністю
визнала свою провину.
Віктор
Ревегук. Полтавщина в роки другої
світової війни (1939-1945). стор. 181-204
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
Полтава. Історична довідка
Сапізі С.Т. меморіальна дошка
Убийвовк Лялі меморіальна дошка
Штабу «Нескореної полтавчанки» меморіальна дошка
|