|
Українська
демократично-радикальна партія (УДРП) - партія ліберально-демократичного
спрямування, створена у кін. 1905 у Києві
внаслідок об'єднання Української
демократичної партії і Української
радикальної партії. 30.12.1905 об'єднана
комісія від двох партій (від УДП - Є. Чикапенко,
Є.Тимченко та І. Шраг,
від УРП - Б. Грінченко,
М. Левицький) виробила програму і назву
нової партії. Обрано керівний орган УДРП -Раду
партії, до складу якої увійшли Б. Грінченко,
С. Єфремов, Ф. Матушевський, М. Левицький, Є.Ч икаленко.
Первинними осередками партії стали громади.
В 1906 на 1 з'їзді партії затверджено програму,
побудовану на принципах парламентаризму і
федералізму. УДРП виступала за створення
загальнодержавного парламенту і крайових
представницьких рад для націй, що мають
автономію. Оновлена держава розглядалась
УДРП як “федерація рівноправних автономно-територіальних
одиниць”. Автономна Україна повинна була
управлятись виборною Українською народною
радою (сеймом). Рада займалася б виробленням
крайової конституції, яку не міг відмінити
загальнодержавний парламент. Конституція
України не повинна вступати у протиріччя із
загальнодержавними законами. До
компетенції загальнодержавного парламенту
відносилися всі зовнішньополітичні,
зовнішньоторгові та фінансові питання,
оголошення війни та укладення миру,
встановлення митних правил, формування і
утримання армії. Всі інші питання
знаходилися у віданні Українського сойму. В
соціально-економічній сфері УДРП
проголошувала боротьбу проти “всякої
експлуатації”. У програмі зазначалося, що
соціалістичний лад, до якого рухається
людство, найкраще забезпечить інтереси
громадян. Партія вважала, що земля, фабрики,
заводи з часом повинні стати спільною
народною власністю. УДРП відстоювала
передачу всіх державних, удільних,
монастирських, церковних земель у крайовий
земельний фонд під управління самоурядових
громад та округів. Партія вимагала
насильної конфіскації всіх приватних
земель і, перш за все, тих, які здавались в
оренду. В цей період передача землі селянам
мислилась лише за викуп. Партія виступала
за гармонізацію відносин у сфері
промислового виробництва. Програма
створення цивілізованої системи стосунків
між пролетаріатом і підприємцями
передбачала запровадження 8-годинного
робочого дня, упорядкування питань найму
робочої сили тощо.
Близькість позицій УДРП і Конституційно-демократичної
партії під час революції 1905-07 призвела до
того, що багато членів партії належали до
організації кадетів. Це створювало
небезпеку поглинання партії більш сильною
політичною організацією. Отож з'їзд УДРП у
жовтні 1906 визнав неможливим одночасне
членство у двох партіях.
У практичній діяльності в роки революції
УДРП прагнула здійснити одну із своїх
центральних вимог - автономію України і
культурне самовизначення української
нації. Для пропаганди ідеї автономії
радикал-демократи широко використовували
трибуни різних з'їздів, пресу, міські думи і
земства, громадські організації. Члени
партії брали участь у підготовці численних
петицій проти переслідування української
мови, в депутаціях до органів влади з
проханням задоволення національних потреб,
в обговоренні українського питання в
міських думах і земствах. Зокрема,
складанням записок з вимогою відміни
закону 1876 займались на прохання УДРП В.Антонович
та М.Сумцов. Радикал-демократи разом з
іншими партіями брали участь у створенні
культурно-просвітницьких організацій - “Просвіт”.
УДРП мала своїх депутатів у І і II Державних
Думах, які заснували окрему українську
фракцію (І. Шраг, В. Шемет, П.
Чижевський, О. В'язлов),
що згодом оформилася в Українську думську
громаду. Члени УДРП брали активну участь в
роботі Думи, виступили ініціаторами
багатьох проектів. Офіційним органом УДРП
стали щотижневики “Рідний край” (1900) та
газета “Громадська думка”, яку згодом
змінила “Рада”. На поч. 1908 УДРП
розпалася, а її члени утворили Товариство
українських поступовців. На поч. квітня
1917 члени Союзу українських автономістів-федералістів
тимчасово реформували його (до скликання
партійного з'їзду) в УДРП, прийнявши і
програму цієї партії. У червні 1917 партійна
конференція перейменувала організацію в Українську
партію соціалістів-федералістів.
Г. Кривоший (Запоріжжя).
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
Загальна Українська безпартійна демократична організація
Порайко Василь Іванович
Жебуньов Леонід
|