Українська радикальна партія (УРП) - українська партія ліберально-народницького напряму. Створена восени 1904 групою членів, що вийшли з Української демократичної партії. Лідерами партії стали Б. Грінченко, С. Єфремов, Модест Левицький, Ф. Матушевський, Л. Юркевич та ін. Програмні вимоги УДП і УРП у багатьох випадках, зокрема, з національного питання, співпадали. УРП висувала вимоги надання широкої національно-територіальної автономії Україні, яка повинна була стати рівноправною складовою частиною реформованої федеративної держави; виступала за вільне вживання української мови в школах і адміністративних установах України тощо. Основні програмні засади УРП зазнавали значного впливу соціал-демократичних ідей. УРП розгорнула широку видавничу роботу. У 1904-05 видала у Львові та Петербурзі велику кількість політичних брошур, зокрема: “Чому у нас досі немає доброго ладу?”, “Чого нам треба?”, “Як люди собі прав добувають?”. У брошурі С. Ярошенка “Як люди собі прав добувають?” докладно і доступно викладено програмні цілі партії - боротьба проти абсолютизму за землю і волю. Головним методом боротьби селян під час революції партія вважала “тихий бунт”, “сидячий страйк”, які, з одного боку, не спровокують поліцію та солдат на активні дії, а з іншого - забезпечать можливість вирішення вимог страйкуючих. Після видання Маніфесту 17.10.1905 УРП разом з ін. українськими партіями взялася за організацію “Просвіт”, драматичних і музичних гуртків, товариств українознавства тощо. Незначний вплив партії серед населення та подібна оцінка подій революції 1905 сприяли зближенню позиції УДП і УРП, які в грудні 1905 об'єдналися в Українську демократично-радикальну партію.

Г. Кривоший (Запоріжжя).

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm