Меню: Органи державного управління 
 Версія для друку   На головну

Перший склад Генерального секретаріату Української народної Республіки.
Київ. Червень 1917 р.
Зліва направо сидять: І. Стешенко, X. Барановський, В. Винниченко, С. Єфремов, С. Петлюра;
стоять: П. Христюк, М. Стасюк, Б. Мартос. Відсутній В. Садовський.
Фото - http://www.symonpetlura.kiev.ua/htmls/i_photo_16.html

Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради - Української Народної Республіки - найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади в Україні з 15(28).6.1917 до 9(22).1.1918; Уряд України. Створений на закритому засланні Малої Ради 15(28).6. 1917. Складався з 8 генеральних секретарів і генерального писаря. Головою Г.С. і генеральним секретарем внутрішніх справ було обрано В. Винниченка. До складу Г.С. також входили: П. Христюк (УПСР) - генеральний писар, генеральні секретарі: військових справ - С. Петлюра (УСДРП), фінансів - Х. Барановський (безпартійний), земельних справ - Б. Мартос (УСДРП), судових справ - В. Садовський (УСДРП), продовольчих справ - М. Сгасюк (УПСР), народної освіти І. Стешенко (УСДРП ), міжнаціональних справ - С. Єфремов (УПСФ).

26(9)7.1917 В. Винниченко оголосив декларацію, в якій Г.С. проголошувався крайовим органом влади і окреслювались основні завдання його діяльності. Внаслідок переговорів у липні 1917 між Українською Центральною Радою і Тимчасовим урядом Г.С був визнаний органом державної влади в Україні, склад якого мав визначатися УЦР спільно з всеросійським урядом. 14(27)7.1917 В. Винниченко сформував новий склад уряду, до якого входили: голова і генеральний секретар внутрішніх справ - В. Винниченко, генеральний писар - П. Христюк, генеральний секретар земельних справ - Б. Мартос, генеральний секретар фінансових справ Х. Барановський, генеральний секретар військових справ - С. Петлюра, генеральний секретар народної освіти - І. Стешенко, генеральний секретар шляхів - В. Голубович (УПСР), генеральний секретар пошт і телеграфу - О. Зарубін (рос. есер), генеральний секретар судових справ - В. Садовський, генеральний секретар продовольчих справ - М. Стасюк, генеральний секретар державного контролю (державний контролер) - М. Рафес (БУНД), генеральний секретар міжнаціональних справ - О. Шульгин (УПСР). Товаришами генерального секретаря міжнаціональних справ було обрано М. 3ільберфарба (Єврейська Об'єднана Соціалістична Партія) та В. Міцкевича (Польський Демократичний Централ). Статс-секретарем в справах України при Тимчасовому уряді призначено П. Стебницького (УПСФ).

16(29).7.1917 УЦР ухвалила “Статут вищого Управління Україною” (“Статут Генерального Секретаріату”), який проголошував Г.С. найвищим карйовим виконавчим органом, визначав його структуру і функції. Однак, стурбований розгортанням державотворчих процесів в Україні, російський уряд не затвердив “Статуту Генерального Секретаріату”, видав “Тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату” а 4(17).8.1917. “Інструкція” значно обмежувала автономні права України: Г.С. мав стати органом Тимчасового уряду і фактично не одержував виконавчих функцій; Г.С. обмежувався до семи генеральних секретарів; дії українського уряду могли поширюватися тільки на 5 губерній - Київську, Волинську, Подільську, Полтавську і Чернігівську. 9(22).8.1917 після довгих і бурхливих дебатів УЦР взяла до відома інструкцію й 21.8.(3.9.)1917 затвердила Г.С. у наступному складі: голова і генеральний секретар внутрішніх справ - В. Винниченко, генеральний секретар фінансів - М. Туган-Барановський (УПСР), генеральний секретар земельних справ - М. Савченко-Більський (УПСР), генеральний секретар народної освіти - І. Стешенко, генеральний секретар міжнародних справ - О. Шульгин (товариші - М. Зільберфарб і В. Міцкевич), генеральний писар - О. Лотоцький (УПСФ), генеральний контролер - О. Зарубін, комісар України при Тимчасовому уряді - П. Стебницький.

Більшовицький переворот і повалення Тимчасового уряду в Росії у жовтні 1917 зумовили перехід всієї повноти влади в Україні до УЦР і Г.С. 30.10.(12.11.)1917 Центральна Рада ухвалила доповнити склад Г.С. і призначили таких нових генеральних секретарів: військових справ - С. Петлюра, продовольчих справ - М. Ковалевський (УПСР), торгівлі і промисловості - В. Голубович, юстиції - М. Ткаченко (УСДРП), шляхів - В. Єщенко, пошти і телеграфу - С. Зарубін, праці - М. Порш (УСДРП). Крім того, було призначено третього товариша генерального секретаря з міжнаціональних справ Д. Одинця. Після проголошення 7(20).11.1917 Української Народної Республіки в Г.С. відбулися деякі зміни.

В серед. листопада подали у виставку М. Савченко-Більський, О.З арубін, О. Шульгин, згодом - М. Туган-Барановський і О. Лотоцький. На поч. січня 1918 до складу Г.С. входили: голова і генеральний секретар внутрішніх справ В. Винниченко, генеральні секретарі: військових справ і праці - М. Порш, судових справ - М. Ткаченко, морських справ - Д. Антонович, продовольчих справ - М. Ковалевський, пошт і телеграфу - М. Шаповал (УПСР), торгівлі і промисловості - В. Голубович, земельних справ - Б. Зарудний, шляхів - В. Єценко, освіти - І. Стешенко, великоруських справ - Д. Одинець, жидівських (єврейських) справ - М. Зільберфарб, польських справ - В. Міцкевич, генеральний контролер - О. Золотарьов, виконуючий обов'язки генерального секретаря фінансів - В. Мазуренко, виконуючий обов'язки генерального писаря - І. Мірний.

9(22).1.1918. Українська Центральна Рада IV Універсалом (див.Універсали УЦР) проголосила УНР незалежною і самостійною державою. Цей універсал перейменував Г.С. в Раду Народних Міністрів УНР. В 1917-18 видавався “Вісник Генерального Секретаріату України” (згодом – “Вісник Генерального Секретаріату УНР”).

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Лизогуб Федір Андрійович

 Мацієвич Кость