|
Чумацтво
— торговельно-візницький
промисел, що був поширений на Україні у 17—19
ст. На Полтавщині чумакували в основному
козаки, державні селяни і почасти міщани.
Зрідка на чумацькому промислі заробляли і
поміщики, які посилали своїх селян на чолі з
довіреною особою.
Розквіту чумацький промисел на Україні
досяг у 1-й половині 19 ст. У цей час через
Полтавщину пролягали такі торгові шляхи: з
Полтави на Київ; з Херсона на Кременчук; з
Лубен на Чернігів; з Полтави через Хорол,
Прилуки, Пирятин на Чернігів; з Полтави на
Харків і Катеринослав, з Катеринослава
через Кременчук і Золотоношу на Київ.
Кременчук мав велике значення як
транзитний пункт для всієї України. Він був
оточений селами з традиційно розвинутим
чумацьким промислом. Чумаки жили в сусідній
з Кременчуцьким частині Кобеляцького
повіту, в південно-західній частині
Золотоніського повіту (зокрема, в селах
Ірклієві, Васютинцях, Вереміївці, Жовтниці,
Москаленках, Дємках. Були чумаки і в
Хорольському, Лубенському та інших повітах
губернії). Чумаки збували свій крам на
місцевих ярмарках, яких у 40-х рр. 19 ст. на
Полтавщині було 362. У 70-х рр. 19 ст. у зв'язку з
будівництвом залізниць та ростом дорожніх
витрат почався занепад чумацтва.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
974
|