|
Плетіння. У дореволюційний період на
Полтавщині набули великого поширення
кошиков'язальний, корзинов'язальний, сітков'язальний
(сита, решета, рибальські сітки), меблевий (з
лози, верболозу), з соломи (брилі, коробочки)
та інші промисли. Полтавський статистик М.
Арандаренко на 1846 р. зафіксував великий
осередок у Вороньках Лохвицького повіту, де
мешканці займалися плетінням рибальських
сіток. Їх вивозили на продаж на Дон, Чорне
море, до Дніпра й Бугу. Згодом цей промисел
розвинувся у селах Пізники, Мелехи, Ковалі,
Кизлівка того ж повіту. Найзначніший
осередок рогозоплетіния — Городище
Лохвицького повіту (з 70-х рр. 19 ст.). У 2-й
половині 19 ст. набуло інтенсивного розвитку
виготовлення кошиків, кошеликів, чемоданів,
баулів, корзин, взуття (черевиків, капців) у
Зіньківському, Золотоніському,
Кобеляцькому, Лубенському, Полтавському
повітах. Плетені речі й лозові меблі
кустарний склад Полтавського губернського
земства продавав у межах Російської
імперії, за кордоном. На 1900 р. у лохвицькому
регіоні плетінням було зайнято 262 дворищ (близько
550 ремісників), лубенському — 246,
зіньківському — 149. Полтавське земство
відкрило широку мережу кошикарських
навчальних і виробничих майстерень у
Гусинцях Переяславського повіту (з 1896),
Грабинівці Полтавського повіту (1896—1902),
Городищі (з 1899), в Вільхах, Вереміївці й
Келеберді Золотоніського повіту, Рогинцях
Роменського повіту, Орлику Кобеляцького
повіту, показових пунктів.
У 20-х рр. 20 ст. у системі промкооперації: «Єднання»
у Вороньках (що збувало сітки на Чорне,
Азовське й Каспійське моря), кошикарські
артілі «Кошиков'язалець», «Допомога» і «Перемога»
у Городищі (з 1959 — цех Лохвицького
промкомбінату), «Селянська надія» у Крутому
Березі Лубенського повіту («Жовтень» у
повоєнну добу), кустарне товариство «Незаможник»
у Хитцях, лозомебельна артіль «Кооперативний
селянин» у Білецьківці (з 1962 р. — цех
Кременчуцького промкомбінату).
Серед відомих майстрів плетіння 2-ї
половини 19—20 ст.: М. Власенко (кошики та
дрібні плетені предмети, учасник
міжнародної виставки у 1900 р. у Парижі,
бронзова медаль всеросійської виставки 1913
р.), Іван, Лука і Сава Карасенки, Ф. Олійник, В.
Соляник, Андріан Морозов (садові й кімнатні
меблі; велика срібна медаль у 1893 р. у Полтаві),
О. Демешко, В. Баганець, П. Біда (солом'яні
брилі) І. Харченко. Широко відома родина
майстрів Власенків з Городища. Їхні земляки
— учасники багатьох всесоюзних і
республіканських виставок, експозицій ВДНГ
УРСР.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
678-679
|